Про вірш А. С. Пушкіна “В’язень”
Звикли зв’язувати з ними думка про вільний політ, вола й простір. Але хіба зі словом “людин” не повинне зв’язуватися те ж подання про волю? А люди сидять в острозі, та й сам поет, що перебуває в той час у закутковій провінції вдалині від друзів, був у тій же неволі. А життя тисяч селян, солдатів і інших підневільних людей у Росії того часу… Хіба можна було назвати їхнє життя вільної? У таких міркуваннях поета про долю людини в сучасному світі й народився вірш “В’язень”.
Але навіть не знаючи причин появи цього вірша, кожна
В’язниця здається особливо темної й сирий не тільки тому, що автор говорить нам про цьому, але й тому, що у вірші є контрастні їй образи. Орла й в’язня вабить прекрасна природа: гора біліє за хмарою, синіють морські краї, відкривається погляду просторе небо, і там, у височині, “гуляють” лише вітер так орел. Поет не випадково вибирає такі образи. Море, небо, вітер – все це неосяжне, прекрасне. І по контрасту із цим простором особливо страшн і ворожим здається ув’язнення в темниці. Орел, “вигодуваний у неволі”, – це теж контраст. Орел – вільний гордий птах, йому не місце “у темниці сирий”.
Поет переконаний: людина, так само як і орел, створений для вільного життя. Неволя – протиприродне для них стан. Прагнення ж до простору, волі піднімає душу, дозволяє перебороти смуток і народжує гордовита мужність. Тому вірш, що виражає прагнення до волі, на щастя стало таким популярним. До того ж воно написано дивно простою й зрозумілою мовою.
Поет завжди прагнув і вмів зрозуміти й відчути зв’язок своєї долі з долею загальнонародної, загальнолюдської. І тому вірш “В’язень” виявилося потрібним і дуже своєчасним. Сучасники Пушкіна почули в цих рядках упевненість у необхідності волі, заклик до неї.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)