Про проблеми природи й цивілізації

Дана тема піднімалася багато разів. Про проблеми природи й цивілізації, природи й людини говорили багато письменників, діячі науки, мистецтва й просто небайдужі люди минулих століть і сучасності, але ці проблеми й сьогодні не втратили своєї актуальності. Людина – дитя Землі. Він народився в земних умовах. Повітря, вода, земля, ритми природних природних процесів, розмаїтість рослинного й тваринного миру, кліматичні умови – все це обумовило життя людини. Людина повинен стояти на землі, дихати чистим повітрям, регулярно є й пити, переносити

жару й холод. Не можна забувати, що де б не була людина, протягом всього життя його оточує природа

Точніше буде сказати, що людина живе серед природи, живе з тих самих пор, коли вийшов із природи, будучи її невід’ємною частиною. Сьогодні прагнення людей проводити свій вільний час на природі, прихильність до тварин і Рослин свідчить про зв’язок людини із природою. Не випадково існують із виречення: “Людина – цар природи”, “Людина – вершина всього живого”, але й “Людина – дитя природи”. Людина й Природа – одна система. Частини її залежать друг від друга, один одного змінюють, допомагають

або перешкоджають у розвитку. І щоб жити, потрібно бути в гармонії з навколишнім середовищем постійно. Головна відмінність людей від інших живих істот полягає в особливої ролі людини в житті планети. Тому^-те так важливої й необхідної вважає сучасне людське суспільство турботу про охорону природи, приймає справедливі закони, що забороняють порушувати її єдність

“Всі ми пасажири одного корабля по імені Земля”. Цей образний вислів французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері особливо актуально саме сьогодні, коли людство переступив поріг XXI століття. Довгий час із особливою гордістю вимовлялися слова: ” Широка країна моя рідна, багато в ній лісів, полів і рік…” Але якщо всього багато – чи значить це, що немає необхідності берегти природні багатства? Сучасна цивілізація здійснює небачений тиск на природу. У своєму “тріумфальному ході” люди часто залишають після себе покриті солончаками, затоплені болотами, пориті кар’єрами, непридатні для життя й господарювання території. Турбота про вигляд нашої Землі мені представляється дуже важливої. Джерела синовнего почуття до вітчизни лежать у вихованні в людині з раннього дитинства турботливого відношення до природи, людям

Але, на величезний жаль, у більшості людей немає сьогодення вміння любити й бачити природу, розуміти й цінувати її. Без такого вміння деякі дуже своєрідно демонструють свою “любов” до природи: знищують, спотворюють її. Побачивши в озері квітка лілії, кожний ” цінитель краси ” обов’язково його зірве, хоча знає, що не довезе до будинку. А є й такі, які, зустрівши на своєму шляху гніздо солов’я, можуть розкидати пташенят, хоча самі дуже люблять його спів, а зустрівши їжачка, обов’язково піймають його й привезуть у міську квартиру, щоб через день-два напівживого випустити на тротуар. На жаль, сьогодні в досить широкого кола людей багато моральних і культурних цінностей зведені до мінімуму. І вуж тим більше нікому немає справи до охорони природи. Я вважаю, що саме ми, молодь, повинні думати про збереження природних ресурсів. У наших руках Майбутнє нашої країни й нашої планети

На закінчення хотілося б сказати, що людина й природа постійно перебувають у тісній взаємодії: людина впливає безпосередньо на природу, природа дає йому все необхідне, дарує радість від споглядання її краси. Тому таке тісне співробітництво дуже відчутно до будь-яких грубих вторгнень і робить сильний взаємний вплив. Дивно складна й дивно нерозривний взаємозв’язок людини й природи, і недооцінювати важливість таких відносин у жодному разі нельзя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Про проблеми природи й цивілізації