Про правду і кривду Скорочено
Жили колись два брати – багатий і бідний. От бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити – правдою чи неправдою.
Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. Засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати.
Пішли вони дорогою. Хто не зустрічався – чи заробітчанин, чи пан, чи піп – усі казали, що неправдою жити краще.
Довелося небожеві (племінникові) віддати багатому дядькові худобу, як домовлялися, й зостатися голому, босому та голодному. Вирішив хлопець
Якось у це королівство приїхав купець – його дядько. Племінник його одразу впізнав, а дядько – ні. Як закінчив купець торгу-пати, покликали його до королівського палацу. Тоді й признався король, що він – той самий небіж, який безвісти пропав. Сказав ще, що правдою все-таки краще жити, ніж кривдою, та й розповів свою історію.
Дядькові стало заздрісно – захотів він стати ще багатшим. Пішов до лісу на те саме місце, то чорти його там і вхопили.
Коментар
Казка твердить, що треба жити правдиво та справедливо, тоді доля за це винагородить. А жадібні та заздрісні люди дуже часто замість багатства отримують покарання.