“Правду говорить язик, а не душа”

Чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? Інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. Адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. Тоді ж душа запитує: “Навіщо?”. Ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. І я вважаю, що це не є поганим. Але така точка хору правильна лише на половину. З одного боку це навіть добре. Втім є й інша сторона медалі. Бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого

тиску і “зриваються” на оточуючих. А це, безперечно, неприпустимо.

У людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. Рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. Адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. І вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця “сповідь” буде дуже неприємно. Зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. Скажу вам так – приємного мало. Тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. Нехай те, що в нас в голові, буде і на язику.

Не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. Давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. Від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого оточення. Адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Правду говорить язик, а не душа”

Categories: Твори на задані теми

Links