ПРО НАЗВУ КОНЦТАБОРУ БУХЕНВАЛЬД – ВІРШІ, ОПАЛЕНІ ВОГНЕМ ВІЙНИ
Як близько звідси Веймар гомонів!
А тут – навіки мовкли голоси…
Мене проймає невимовний гнів,
Бо й край мій зветься: Букові ліси.
Давно було це: килим з ніжних трав,
Ліс буковий, так пам’ятний мені…
Хлопчиськом на поляні я лежав,
Пливли біляві хмари в вишині.
O лютий час, що сон дитячий стер
I кожен спомин взяв у колію!..
Коли я чую слово це тепер –
Не можу юність згадувать свою.
Бо в спомини мої вповза кошмар,
Який виймає серце із грудей:
А чи оте біляве пасмо хмар
Було не димом спалених
Запитання і завдання до прочитаного
1. Визначте тему прочитаного вірша. Як вона пов’язана з життєвим шляхом автора?
2. Розкрийте зміст протиставлення Веймара та Бухенвальда в перших двох рядках вірша Шпербера.
3. Яким постає рідний край ліричного героя у творі?
4. Коли розвіялися дитячі спогади ліричного героя? Чому він не може згадувати свою юність? Наведіть відповідні цитати.
5. Творча лабораторія. Створіть словесну ілюстрацію до прочитаного вірша.
Видатний польський поет Константи Ільдефонс Галчинський з’явився на світ у Варшаві в сім’ї залізничного техніка.
Зовсім інакше юнак сприймав літературну творчість. Дебютував він 1923 р. сатиричними віршами. їх було надруковано в часописі “Квадрига”, що видавався однойменним літературним угрупованням. Потім Галчинський писав різнопланові поезії, поеми, радіоп’єси. Чимало його віршів стали популярними піснями.
Упродовж 1931-1933 pp. поет обіймав посаду аташе з питань культури в польському посольстві в Берліні, потім кілька років прожив з родиною у Вільнюсі, а від 1936 р. знову оселився у Варшаві, де друкувався в часописі “Просто з мосту”. У 1939 р. Галчинського було мобілізовано до армії. Невдовзі він потрапив у німецький полон і близько п’яти років провів у таборах.
Коментар архіваріуса
Підгрунтям для розвитку воєнної теми у творчості Галчинського став власний життєвий досвід. Одним з найяскравіших творів цієї тематики є вірш “Пісня про солдатів з Вестерплятте”, присвячений героїчній обороні півострова Вестерплятте, що неподалік від міста Гданська. Упродовж першого тижня Другої світової війни польський гарнізон на цій ділянці стримував натиск нацистів, які значно перевищували його за кількістю та якістю озброєння.
Після звільнення з полону Галчинський мешкав у Парижі та Брюсселі, а 1946 р. повернувся на батьківщину. У Кракові поет активно друкувався в часописі “Огляд”, заснував невеличкий театр “Зелений гусак”, співпрацював з кабаре “Сім котів”. Утім, найзначніші свої твори він написав уже на схилі літ.
Галчинський любив розіграші, містифікації, зізнавався навіть, що завжди мріяв бути фокусником. Така схильність позначилась і на його поезії, яка балансувала на межі сміху й суму, театральної гри й загрозливої реальності. Твори митця часто викривають нісенітність у повсякденному житті й людських взаєминах. Не випадково польський поет Л. Стафф зауважив, що своїми віршами Галчинський майстерно продемонстрував, “скільки ж то безглуздя в поезії і поезії – у безглузді”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)