Про драматизм як естетической категорії
Термін ” Драма ” уживається в декількох значеннях. Це поняття застосовується не тільки для позначення одного із трьох пологів літератури, але й у більше широкому й глибокому змісті. Справді, ми називаємо драматичними добутками сюжети, обставини, долі, що існують у мистецтві різного роду й навіть виду. Терміном “драматичне” позначаємо ми зміст “Тихого Дону” М. Шолохова й П’ятої симфонії Д. Шостаковича, “Броненосця “Потьомкіна” С. ейзенштейна й Шістдесят шостого сонета В. Шекспіра, “Меньшикова в Березове” Сурикова
Тим самим границі його застосування стають ще більш широкими. Ми говоримо про драматизм подій, жесту, голосу й т. п. І хоча це слововживання не завжди ідентично, незважаючи на всю термінологічну багатозначність, наш безпосередній життєвий досвід указує на внутрішнє змістовне споріднення цих понять. Саме поняття драматичного як особливої якості, феномена реальності виникло й формувалося під впливом драматичного мистецтва, що є художньою формою усвідомлення протиріч
Лінгвістика визначає значення слів “драма” і “драматизм” дуже общо й головним чином із суб’єктивної сторони, як “важка подія, переживання, що заподіює моральні страждання”, “усяка приголомшлива подія в житті” і т. п., а психологія майже не користується цією категорією. В естетиці й мистецтвознавстві під драматичним мається на увазі звичайно щось близьке трагічному, більш слабко виражений його ступінь, не настільки гостра й напружена (як правило, не пов’язана із загибеллю героя). Така інтерпретація по-своєму оправданна, але ще недостатня, оскільки не враховує всього своєрідності обох категорій, що вимагають і розмежування, і спеціального аналізу
Таке розуміння відповідає драматичному у вузькому змісті, що існує нарівні із трагічним і комічним. Для розкриття естетической природи драми, кола її змісту важливо зосередити увагу на іншому, більше широкому значенні драматичного, у якому трагічне й драматичне у вузькому змісті словами стають його окремими випадками. У чому суть такого загального поняття, і яке його місце в системі естетических категорій? Проблема співвідношення категорій сьогодні в естетической науці залишається ще недостатньо розробленою областю, причому, набагато більші успіхи досягнуті скоріше в їхньому локальному дослідженні, чим в аналізі їхніх зв’язків. Не можна, наприклад, погодитися із крапкою, що зустрічається, зору, що естетическое – це завжди або прекрасне, або трагічне, або піднесене й т. д., а діалектика естетического – прекрасного (трагічного, піднесеного й т. п.) – конкретного явища є діалектика загального – особливого – одиничного. У такому поданні укладена небезпека абсолютизації й прямолінійного тлумачення естетического змісту життя й мистецтва за принципом категоричного ” або-або”.
Можна тільки приєднатися до Ю. Бореву, що ставить питання про практичну необхідність спеціального дослідження й категорії драматичного у вузькому змісті слова. Справа обстоит складніше. Діалектика естетического відносини людини до дійсності полягає, зокрема, у тім, що воно цілісно й у той же час багатосторонньо, як цілісні й багатобічні самі явища життя. естетическое зміст явища завжди ширше, об’ємніше якого-небудь одного із цих понять. Наприклад, ми можемо з естетической точки зору характеризувати людини в різних відносинах. Коли ми говоримо, що він гарний або некрасивий, то відносимо це звичайно до його зовнішнього вигляду; характеризуючи його як натуру піднесену або низьку, ми зв’язуємо це переважно з його моральними, моральними якостями; називаючи його особистістю трагічної або комічної, ми естетически оцінюємо його поводження в системі суспільних протиріч і т. д. Особливе місце займає тут прекрасне, котре виступає як універсальний критерій, ідеал, тобто найбільш загальна естетическая оцінка. Все це різні аспекти естетического змісту явища, що характеризують його з різних сторін, у певних межах взаємообумовлені, але різні по обсязі й значенню й нетотожні
Підходити до явищу з погляду його драматизму значить розглядати його в плані розкриття естетического змісту ув’язнених у ньому протиріч, їхнього суспільно-історичного змісту. Це характеристика найвищою мірою важливого для людини аспекту дійсності. Людина живе в сфері суспільних протиріч, він постійно стикається з ними у своїй практиці, виявляється залученим у них, їхнє усвідомлення стає существеннейшей стороною його духовного життя
(2 votes, average: 2.50 out of 5)