Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців

УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 5 КЛАС

ІІ семестр

ЛІТЕРАТУРА І СВІТ ПРИРОДИ

(11 годин)

УРОК № 43

Тема. Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців*

Мета: ознайомити зі своєрідною культурою Японії; підготувати сприйняття поезії Мацуо Басьо; розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації (або за допомогою вчителя), відповідної її презентації; виховувати допитливість, любов до книги.

Обладнання: відео – та фотоматеріали, аудіо-записи про Японію, демонстраційні матеріали

до повідомлень (картини, музика, оригамі, нецке, ікебана та ін.).

Теорія літератури: танка, хоку.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

– “День без праці – день без їжі”,- говорить японське прислів’я. Оскільки наша праця розумова, то день без пізнання нового – це день, що минув марно, залишився без духовної їжі. Отож, сьогодні ми “помандруємо” до незвичайної країни – Японії, яку ще називають Країною вранішнього сонця. Дехто з вас ознайомився з відомостями про неї, тому сьогодні зможете поділитися ними зі своїми товаришами.

А говоритимемо ми на уроці

про японську культуру, літературу.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Презентація учнями повідомлень про Японію, її історію, звичаї, традиції, культуру

1-й учень (можна в кімоно або в образі екскурсовода). Японія (показує на карті або глобусі) розташована на Сході, на 4 тисячах островів у Тихому океані. Найбільшими є чотири острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоко. Це країна вулканів – їх там 150, і 40 з них – діючі. Найвища точка Японії – гора Фудзіяма (Фудзі), яка є її священним символом. У цій державі постійно відбуваються землетруси (в середньому по чотири поштовхи на день), 10-15 разів на рік бувають цунамі – великі хвилі (до 10 метрів заввишки), що накочуються на берег і знищують усе на своєму шляху. На більшій частині території Японії розташовано гори. Влітку в них жарко, а взимку – холодно. Столиця Японії – Токіо, в якому проживає 30 мільйонів мешканців. Править країною імператор, а основна релігія – буддизм.

2-й учень. Японія – економічно високорозвинена країна, посідає чи не перше місце у світі за рівнем розвитку новітніх технологій та винаходів. Разом із тим японці шанують культуру, традиції свого народу. Навіть у наш час на роботу вони йдуть в європейських костюмах, а вдома одягаються в традиційне національне вбрання – кімоно. Тільки в Японії можна бути присутнім на таких святах, як День милування квітучою сакурою (дикою вишнею), свято споглядання повного місяця, першого снігу, червоного листя клена або хризантем. Саме так: “милування осіннім листям” (момідзігарі); “милування місяцем” (цукімі); “милування тихими снігами” (юкімі); “милування квітами” (ханамі).

3-й учень. З хризантемою пов’язана легенда про походження японського народу. У далеку давнину в Китаї жив жадібний і жорстокий цар. Якось він дізнався, що в одній країні на океанському острові є чарівна золота квітка, яка приносить щастя. Захотів цар мати квітку, викликав сто юнаків і дівчат та наказав дістати йому цю квітку щастя. Гірко плакали дівчата, сумували юнаки, вирушаючи в далеку й небезпечну путь. Коли молодь припливла на острів, дізналася, що та квітка – хризантема. Нова країна дуже сподобалася молодим, і вони вирішили не повертатися до злого царя. Стали вони тут жити щасливо, а квітку, яка принесла їм щастя, шанують і досі.

4-й учень. Уже багато сотень років японці влаштовують для себе незвичайне свято – тя-ною. Це – чайна церемонія, яка проходить в особливих будиночках серед саду, щоб людина могла відпочити, облишити повсякденні турботи і поміркувати, побачити навколо і в собі прекрасне, мовчки споглядати гармонію світу та чаювати. (Якщо є можливість, доцільно організувати чаювання, бажано в японському стилі.)

Автором чайної церемонії вважається священик Мурат Сюко, який жив у XV столітті. Він сформулював чотири правила чаювання:

1) Поважати не лише одне одного, але й довколишній світ, кожен предмет, що бере участь у чайній церемонії;

2) намагатися очиститися від мирського бруду, суєти, досягти душевної чистоти через осягнення прекрасного;

3) дотримуватися тиші, щоб зосередитися на самопізнанні, на “мовчазній бесіді” учасників церемонії;

4) прагнути гармонії зі світом, з природою, із самим собою через осягнення краси внутрішньої рівноваги.

5-й учень. Японці уславилися також мистецтвом ікебани. “Ікебана” – термін, який не перекладається. Означає він традиційне для японців мистецтво створення художніх композицій. Такими композиціями не торгують, їх навіть не дарують, а виготовляють лише для себе, для своєї родини. Ікебану японці виготовляють з бамбуку, гілочок сосни, квітучих гілочок сливи та сакури (вишні), плодів, насіння, корінців, кори. Обов’язкове правило: до білих квітів додають червоні, а до червоних квітів – зелені або рослини, які мають світле забарвлення.

Три основні гілки, які є в композиції, символізують небо, землю й людину. Довжина основної гілки, “неба”, дорівнює 1,5 (півтори) висоти вази, не враховуючи тієї частини, яка стоїть у самій вазі; висота гілки або квітки – символу людини становить 3/4 висоти “неба”, а “земля” складає половину висоти “неба”.

Основу ефекту ікебани становить сполучення ліній та барв. В японському мистецтві ікебани відбилося прагнення людей поетизувати життя за допомогою квітів, висловити захоплення ними та пошанувати їх. (Демонстрація зразків ікебани або фотографій виготовлених власноруч композицій.)

6-й учень. Японці славляться ще й виготовленням мініатюрних скульптур “нецке”. Спочатку нецке виготовляли як деталь одягу – брелок, але в кінці XVIII століття цей вид художньої творчості вже перетворюється на мистецтво. Нецке виготовляли зі слонової або риб’ячої кістки, дерева, каменю. Зображали вони і мандрівних акторів, і селян, і міських ремісників, а найбільше – богів, наприклад, бога багатства Дайкоку або бога мудрості Фукуроку. Схожі нецке виготовляють навіть у нас. Зустрічаються й мініатюрні зображення тварин, птахів, риб, навіть комах. (Демонстрація зразків нецке або їх фотознімки, малюнки.)

7-й учень. В японців навіть літочислення особливе. Воно має 12-річні цикли (кожний такий цикл по-японському – “дванадцять земних гілок”). Кожен рік названий на честь тварини. Розпочинається цикл з року Миші, потім ідуть роки Бика, Тигра, Зайця, Дракона, Змії, Коня, Барана, Мавпи, Півня, Собаки, Вепра відповідно до назв сузір’їв японського та китайського Зодіаку.

Про те, чому першим у китайському гороскопі іде рік Миші, існує в Японії така легенда.

Дуже давно, коли ще звірі розмовляли, небесний володар наказав їм усім з’явитися до нього. Цей наказ почули всі, крім Кішки, яка тоді ловила рибу. Бик, знаючи який він неповороткий та повільний, вирушив у далеку дорогу найраніше за всіх. А хитра Миша сіла, з його необачного дозволу, Бикові на хвіст. Коли дійшли до небесної брами, Миша перебігла через спину Бика й стрибнула вперед, ставши переможницею у поході звірів. Бик став другим і надзвичайно засмутився. Кішка, яка тоді товаришувала з Мишею, спитала в подруги, що наказав небесний володар. Та відповіла: “Наказав звірям шануватися й не чіпати риб!” Кішка захвилювалася,

Потім заспокоїлася й вирішила полювати на рибу тихенько, так, щоб ніхто й не бачив. А хитра Миша подумала: “Добре, що я не сказала правду. Ці Кішки такі спритні, їх не випередиш!” Так обманута Кішка й не з’явилася до небесного володаря й не потрапила до Зодіаку. З тих пір вона переслідує Мишу, забувши навіть про рибу. І відтоді ж з’явилося японське прислів’я: “Радіє, як кішка, що мишу спіймала”. До речі, прихід Нового року у японців знаменується 108-ма ударами дзвона, кожен із яких відганяє певну біду, адже за їх віруваннями, усього існує 108 бід.

8-й учень. Японія – країна своєрідної, самобутньої культури, досить незвичної для нас, європейців. Наприклад, оригамі – це мистецтво складання фігурок з аркушів паперу (демонстрація фігурок з паперу); бонсай (бансай) – вирощування карликових дерев у горщиках. (Демонстрація фотографій, відео або самих рослин.)

Пригадаємо й боротьбу сумо (вага борців-товстунів перевищує 130, а іноді і 170 кілограмів).

В усьому світі завоювала популярність боротьба дзюдо. Красиве письмо – каліграфія – також досягла рівня мистецтва. Не можна не згадати й про середньовічний театр масок Но, ляльковий театр Дзерурі та чоловічий театр Кабукі (в ньому драматична вистава поєднується з музикою і танцями).

Темою окремої розмови може бути живопис, зокрема картини Тамаро і Хокусая. Останньому належить знаменита серія гравюр “36 видів Фудзі”. (Демонстрація ілюстративних матеріалів.)

9-й учень. В японському місті Кіото є незвичайний сад. На білому піску стоять на певній відстані один від одного 15 чорних необроблених каменів. його називають “Сад каміння”, “Філософський сад”, “Сад Рьоандзі”. Особливість цього саду в тому, що подорожні, монахи, які рухаються по периметру прямокутника вздовж монастирських стін або галереєю, бачать лише 14 каменів. Один із них завжди залишається невидимим.

Отже, це – символ істини, яку люди шукають і не можуть знайти, а також натяк на те, що всі люди різні, у кожного своя правда і до цього слід ставитися з розумінням.

Учитель. Японці кажуть: вдивляйтесь у звичайне – і побачите несподіване, вдивляйтесь у негарне – і побачите красиве, вдивляйтесь у просте – і побачите складне, вдивляйтесь у частини – і побачите ціле.

Ця краса буденного, звичайного втілилася в багатьох видах японської культури, а особливо – в літературі, у поезії. Одним із найвидатніших поетів світу є Мацуо Басьо, з життям і творчістю якого ми познайомимося наступного уроку.

IV. Закріплення знань, умінь та навичок учнів

– Складіть словничок нових слів і понять, пов’язаних із японською природою, культурою, про які ви почули на уроці.

Сакура –

Кімоно –

Цунамі –

Тя-но-ю (чайна церемонія) –

Ікебана –

Нецке –

Оригамі –

Бонсай –

Сумо –

Кабукі –

Сад каміння –

– Поєднайте частини японських прислів’їв і поясніть їхній зміст.

V. Домашнє завдання

Прочитати за підручником статті про культуру Японії, вміти розповідати про її самобутність. Знайти додаткові цікаві відомості про Японію, ілюстративні матеріали; виготовити ікебану, оригамі, звернути увагу на японські речі, прилади, що є вдома.

VI. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа “Передай мікрофон”

Учні висловлюють свої думки, враження про урок, форми роботи на ньому й передають “мікрофон” другові, однокласнику.

_______________________________________________________

* За рахунок резервного часу, можна оформити як проект, провівши попередню роботу.