Природа та її роль у повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів” Я. КАВАБАТА, Г. Г. МАРКЕС – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
Я. КАВАБАТА, Г. Г. МАРКЕС
Природа та її роль у повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”
Основною категорією даосизму, релігійного та філософського вчення японців, є дао. Дао – означає шлях осягнення законів природи, її закономірностей. Вчення закликає людей жити за природними законами, відповідно до Дао, універсального гармонізуючого принципу.
Отже, увага до природи у повісті, яка, за формулюванням Комітету Нобелівських премій, передає “суть японської свідомості”, невипадкова.
Природа у повісті є тлом, на якому відбуваються події, і самостійним образом.
Автор, наслідуючи духовні традиції своєї країни, змальовує тісний зв’язок людини і природи, вбачає у спілкуванні людини з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. Зміни у природі відповідають змінам у людській душі.
Наприклад, за допомогою опису
Для Кавабати дуже важливим є розуміння нерозривного зв’язку людини і природи. Це дає змогу жити з нею одним життям, розуміти її закони, не відступати від того природного, що закладено в людині. Такий первісний ритм життя допомагає уникнути фальші, дисгармонії, розладу у людському суспільстві, отже, залишитися самим собою.
Природа допомагає людині зрозуміти сутність речей, розрізнити важливе і неважливе, головне та другорядне. Наприклад, у фіналі повісті, після ночі з Фуміко, Кікудзі знаходить уламки чашки, яку вона розбила ввечері. Спроби скласти друзки виявили нестачу невеличкого шматочка, якого герой знайти не зміг. Поглянувши вгору, він побачив, що на сході поміж деревами сяяла одна велика зірка. “Скільки я вже не бачив ранкової зорі!” – подумав Кікудзі, дивлячись у небо, що потроху затягували хмари. Зірка виблискувала серед хмар і від того здавалася ще більшою, ніж була насправді… “Нема сенсу збирати черепки, коли на небі сяє зірка таким свіжим блиском”, – промайнуло у голові Кікудзі. І він кинув уламки на землю”. І знов слово “свіжий” означає новий етап його життя.
Герой повісті юнак Кікудзі дуже уважний до життя природи. Він помічає у храмовому саду, що дика азалія на схилі гори вбралася в пуп’янки. Повертаючись додому електричкою після ночі, проведеної з пані Оота в готелі, він бачить картину вранішньої заграви в усіх її деталях: “Червоне сонце ніби пливло на обрії, ковзаючи по вершечках дерев. Ліс виступав на небі чорним силуетом”. Потім він згадає цю картину при звістці про смерть пані Оото.
Дерева і квіти, так само як каміння, речі, японці сприймають як одухотворені істоти. Саме тому природа у повісті Кавабати живе життям, нероздільним з людським. А тонке розуміння природи завдяки спостережливості японців, вмінню побачити красу навіть у малому впливає на душу людини, очищує її від повсякденної дріб’язковості і прилучає до краси та істини.
(3 votes, average: 4.00 out of 5)