Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX століття

УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас

І семестр

ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

УРОК № 31

Тема. Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX століття

Мета: допомогти учням уявити й усвідомити загальну картину розвитку світової літератури другої половині XX ст.; розвивати навички складання опорних конспектів, виділення головного, систематизації літературних явищ, уміння сприймати інформацію на слух; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до пізнання, любов до літератури, гуманістичний світогляд.

Обладнання:

карта світу післявоєнної Європи, книжкова виставка.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. “Література ніколи не була такою могутньою, гострою, напруженою, як життя, а сьогодні й поготів. Щоб передати жорстокість життя, література мусить бути в тисячу разів жорстокішою, жахливішою”, – говорив французький письменник другої половини XX ст. Єжен Йонеско. Про основні тенденції розвитку повоєнної літератури у світі, її тематичне багатство та різноманітність, влив на суспільне життя і йтиметься на уроці.

II. Оголошення

теми й мети уроку

III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди та колективним складанням узагальнювальних таблиць

– Скінчилася Друга світова війна… У світі склалися воєнно-політичні блоки, які протистояли один одному. Двополюсність світу вплинула й на літературний процес. Появилися “країни соціалістичної співдружності”, у їхніх літературах запроваджувався “соціалістичний реалізм”.

Пригадайте ознаки “соціалістичного реалізму”. (Конфлікт – боротьба проти чужих ідей за ідеологічну спільність і однодумство; художня дійсність – лакована, прикрашена, показана з позицій правлячого класу, партії; прийоми художнього зображення – ідеалізація людини як носія найкращих моральних якостей, вихованих соціалістичною системою; герой-борець, будівник нового суспільства.)

Однак цьому методові чинився опір (гласний і негласний) у польській, угорській, чеській та інших літературах. Почала розпадатися система колоніалізму, наростала національно-визвольна боротьба в Азії, Африці. Численні локальні конфлікти та війни продовжували тримати людство в напруженні. І хоча в 60-70-х рр. XX ст. загрозу третьої світової війни було відвернено, атомний привид блукав по земній кулі.

Однією з найпоширеніших і найболючіших у літературі цього часу була, звісно, воєнна тема. Великий вплив на її розкриття мав екзистенціалізм.

3 ясуймо, що таке екзистенціалізм та його ознаки.

Екзистенціалізм (лат. існування) – один із провідних напрямів у філософії XX ст. – літературна течія, що набула найвиразнішого розвитку у Франції 30-40-х рр. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланного трагізму людського життя – його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в “межовій” ситуації.

Найяскравіші представники – Ж. П. Сартр, А. Камю.

Світова художня література повоєнних років жила проблемами й тривогами свого часу, сподіваючись, що людство нарешті скаже: “Прощавай, зброє!”

З’являються нові жанри, наприклад “робітничий роман” (літератури німецька, англійська, американська, чехословацька); “антиколоніальний роман” (англійська література).

Письменники розуміли, що у XX ст. світова спільнота опинилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору залежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. Одні віддавали перевагу формам умовним, алегоричним, інші – життєподібним. Французький письменник Робер Мерль та американський митець Рей Бредбері звернулися до жанру роману-антиутопії, зосередивши увагу на бездуховності тоталітаризму, небезпеці ідеологічних чвар, які можуть призвести до катастрофи.

У другій половині XX ст. бурхливо розвиваються “масова культура”, “масова література”, які не збагачують, не вдосконалюють суспільство й людину, а маніпулюють ними. Малохудожня книжкова продукція пропагує бездумний, безтурботний, іноді жорстокий і розпусний спосіб життя.

Але справжніх митців хвилює в першу чергу людина в усій її складності та неоднозначності. Відтворюючи різні життєві ситуації та розповідаючи про різні людські долі, вони підводять читача до висновку: розбіжність між ідеалами, які проголошуються суспільством, і облудною практикою суспільного життя – одна з головних причин бездуховності. А ще – усесильність “золотого тільця”, “жовтого диявола”, якому продовжує поклонятися людство; зречення вічних цінностей.

Письменники гуманістичного спрямування борються за душу й розум людини, і саме це є об’єднувальним началом у літературі XX ст.

“Старий світ” (Європа) ближче ознайомлює з літературою “Нового світу” – американською. Активізуються літератури так званого “третього світу”, на авансцену світової літератури 1950- 1960-х рр. виходять роман, поезія Латинської Америки. Європа пізнає художній світ японської літератури.

2. Складання опорно-логічного конспекту за лекцією

Складіть опорно-логічний конспект, визначте основні риси світової літератури другої половини XX ст.

IV. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

Уставте пропущені слова у висловлювання А. Камю й прокоментуйте його у зв’язку із вивченою темою.

“З несправедливістю або…, або…”

Для довідок: ігнорують… працюють; співпрацюють… борються; дивуються… розуміють; знають… роблять.

V. Домашнє завдання

Розповідати про світову літературу другої половини XX ст., наводити приклади.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про провідні жанри інтелектуальної прози.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Продовжте речення:

– Найбільше мене вразив той факт…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX століття