Прибираю свою кімнату

Раніше у мене не було своєї кімнати, ми жили у двухкомнатной квартирі з мамою, татом і бабусею Лідою. Мама й батько займали маленьку спальню, а більшу, світлу кімнату віддалили нам з бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лідою було весело, затишно й спокійно – вона розповідала ввечері Казки, і взагалі, була моїм найближчим другом. Батьки іноді їздили разом те у відрядження, то у відпустку, а ми з бабусею залишалися господарювати.

Прибирати У кімнаті мене навчила баба Ліда. Взагалі, вона навчила мене багато чому: варити макарони, жарити картоплю,

ліпити вареники й галушки, купувати продукти в магазині й на ринку, стирати свої носки (тому що ця чоловіча справа!). А зараз бабуся живе не з нами, тому що в неї погіршилося здоров’я, і вона повинна була переїхати туди, де клімат більше їй підходить. Тепер вона живе в молодшої дочки, тітки Оли, допомагає няньчити маленьку Иринку, а до нас приїжджає в гості, надсилає листівки на свята.

Коли Я прибираю у своїй кімнаті, щораз згадую свою бабу Ліду. Саме головне в цій справі, як вона говорила, – це задати ритм і настрій. Робиться це дуже просто: включаєш свою улюблену музику – обов’язково бадьору – і вперед!

Я дуже вдячний бабусі, що вона не нав’язувала мені своїх смаків, а просто познайомила мене з різною музикою, переважно класичної. У бабусі збирання найкраще йшли під музику балету “Лускунчик”, особливо “Вальс квітів”, або під ” Кармен-Сюїту”, а мені більше по душі угорські танці Брамса й Аркуша. Далі все йде за планом: спочатку треба почистити клітку Марусі, нашої красуні – канарки, поміняти їй водичку й насипати корму. Тепер буду витирати пил. Мама знає, Що цю роботу я не дуже люблю, тому купила для витирання пилу дуже гарні спеціальні серветки – і дійсно, витирати пил стало приємніше. Якщо не лінуватися, залізти на стілець і повытирать на шафах, полки й підвіконня, то відразу відчуєш, що дихати полегшало. Добре, що не треба розкладати дрібні речі по місцях – це мені від батька гарна звичка дісталася, – відразу скарбу на місце все, що вже не потрібно. По-перше, нічого не втратиться, а по-друге, прибирати набагато легше й швидше. Так, тепер вимету сміття в кімнаті. Можна, звичайно, попрацювати й пилососом, але він у нас старенький, гуде, як паровоз, а в батьків сьогодні вихідної – отож нехай ще посплять, я прекрасно впораюся й віником. Мій приятель Сашко днями заходив у гості й здивувався: чому це у вас два віники? А всі дуже просто: у кожного віника своя робота: звичайний, зі стебел сорго, – для замітання підлоги, а в’єтнамський, зроблений із чогось м’якого, з довжелезною ручкою, – це для того, щоб знімати павутину зі стелі й з куточків. Дуже корисна річ. Так, підмів. Добре, що не забув змочити злегка підлогу й віник, а те була б “пилова бура” як говорить мама. Ну, тепер залишилися дріб’язки – вологою ганчіркою протерти підлогу, вона не дуже брудна, тому що прибираю я найчастіше. Єдине проблемне місце – під люстрою, на якій любить сидіти моя канареечка Маруся. Але із цим уже нічого не зробиш, прийде небагато повозитися. Із власного досвіду знаю – не так уже й важко відмити пташиний кал з лінолеуму, якщо змочити це місце й залишити мінут на п’ять.

Ну от, кімната моя аж блищить, Музика ще продовжує грати, з роботою я попорався, а хочеться зробити щось ще (баба Ліда недарма радила включати енергійну музику). Піду, напевно, винесу цебро зі сміттям і вичищу вмивальник у ванній кімнаті – нехай неньки буде приємний сюрприз.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Прибираю свою кімнату

Categories: Нові твори

Links