Праця й любов – основні мотиви корейських казок
Дійсно, казки ці, відомі як арабські, насправді увібрали в себе все багатство народної Творчості Серединного Сходу: індійські, перські, властиво арабські, объемлющие вся розмаїтість жанрів казки й новели. Звід казок, відомий під цією назвою, створювався протягом X-XVI століть і одержав остаточну редакцію в XIV – XVI століттях у Каїрі, і це не випадково. Єгипет перебував на перетинанні торговельних шляхів між Індією, Аравією, Африкою і Європою. Тут на базарах і в кав’ярнях збиралися купці, ремісники, селяни й слухали казки й оповідання бродячих
Найдавніше ядро “Тисячі й однієї ночі” становить новела, що обрамляє, про перського царя Шахрияре і його дружині Шахразаде, що, розповідаючи казки протягом ночі, до ранку зупинявся на самім цікавому місці. Так тривало тисячу й одна ніч, поки цар не полюбив свою дружину. Зміст зводу казок становлять нібито розказані Шахразадой вигадливі, фантастичні казки або побутові новели. Казки ці не зв’язані між собою по змісту, та й склад казок мінявся залежно від того, хто їх розповідав, тобто він залежав від репертуару оповідача. Дослідники
Казки відрізняються між собою за багатьма ознаками, не тільки жанровим. У них виразно відбитий час створення й соціальне середовище, у якій вони розповідалися. Найбільш древня група казок – фантастичні казки, де діють всесильні чарівні сили, що визначають долі людей. Більше пізні казки відбивають життя середньовічного міста, а діючі особи – торговельна або реміснича знать. Самі пізні казки шахрайського жанру. Вони відбивають життя дрібних ремісників, міських низів, бідняків. Ці казки майже позбавлені фантастичних мотивів і нагадують більше побутову новелу
Та сама казка в різному середовищі розповідалася по-різному: у купецькому середовищі казкар робило героєм заповзятливого торговця або принца, серед вищої знаті оповідач часто вставляв цілі шматки з літературних творів, вірші відомих поетів, щоб показати свою освіченість і одержати більшу винагороду. Казки, розказані в середовищі міської бідноти, відрізнялися їдкою іронією стосовно знаті, а найчастіше й описами подробиць їх життя
Для дитячого читання казки піддавалися не тільки найсуворішому відбору, але й літературній обробці. У коло дитячого читання вони ввійшли на початку XIX століття й відразу ж полюбилися дітям. Яскравість фарб, надзвичайна фантастика, цікавість сюжету, подорожі й пригоди, описи дивних країн, активні герої – все це залучало читача-дитину. Довгий час казки “Тисяча й одна ніч” видавалися для дітей без новели, що обрамляє, у збірники входило 5-6 казок: “Про кін із чорного дерева (Багдадський злодій)”, “Про Синдбаде-мореходе”, “Алладин і чарівна лампа”, “Довбня-Баба-ал-баба й сорок розбійників”, “Казка про рибалку”, “Казка про одноокого царевича”. Уперше в російському виданні в 1958 році був випущений для дітей збірник з новелою, що обрамляє, але склад казок залишився колишнім. У казках відбитий багато чорт реальної дійсності середньовічного Сходу. Для них характерно докладний опис деталей. Часто описується одяг, з яких тканин і якого вона кольори, склад товарів у купців, даються назви країн і міст, де подорожують герої, описи архітектури, страв, звичаїв, станових відносин… Надзвичайно образна мова казок. Він насичений динамікою, діалогами, влучними гострими слівцями, розмовними зворотами, і в той же час сам лад мовлення із квітчастими фразами, вітаннями, східною чемністю створює особливий колорит, несхожий ні на які інші казки. Навіть у композиції казки, у її кінцівках позначається східний колорит. Як правило, казка ділиться на частині. Кожна частина, що оповідає про одному або декілька героїв, закінчується словами “і от поки все, що з ним було”, а потім починається оповідання про іншого героя або групу людей. Закінчується казка звичайно словами “і вони щасливо жили, поки не прийшла до них розлучниця смерть”. Але, незважаючи на таку кінцівку, казки “Тисяча й одна ніч” життєрадісні й оптимістичні
(2 votes, average: 2.50 out of 5)