4. “Похвала глупоті” як філософська сатира. Своєрідність композиції, характер сміху. Образ Морії. Має форму блазенського панегірика. Антична трад + панегірик + літ про дурнів. Гротескний хар + контрастність (глупота промовляє мудрі речі). Завдання – висміяти все повторне у світі. Досить чітка композиція. Нищівна критика всього людського життя. Глупота хоче довести, що “ідеальне щастя – це найвища форма безумства”. “Похвала Глупости”. Представляет глубокую и обобщенную сатиру на современное общество. Примыкает к традиции
немецкой “литературы о глупцах”, начало которой положил немецкий сатирик Себастьян Брант в своем “Корабле дураков”. Пороки современного общества выступают в шутовском наряде, представлены как различные виды человеческой глупости и обозреваемые в форме шуточного панегирика, “похвального слова”, которое глупость произносит себе и своим поклонникам. Но самые жестокие насмешки Эразма направлены против средневековой церкви, главной идеологической опоры феодального общества. “Глупость создает государства, поддерживает власть, религию, управление и суд. Да и что такое жизнь человеческая,
как не забава Глупости?” Только одна природа, не тронутая человеческой цивилизацией, кажется Эразму источником подлинной мудрости и счастья: она одна “никогда не заблуждается, если только мы не попытаемся перешагнуть за положенные человеческой доле границы”.
Z Композиція “ПГ” відзначається внутрішньою стрункістю, незважаючи на окремі відступи й повтори, що їх дозволяє собі Е. Роттердамський, викладаючи у невимушеній формі імпровізації, як це й належить Глупоті все те, що тільки спадає їй на думку. Г – найб добродійка, розповідь від неї. Завдяки такому прийому “П Г” являє собою вельми оригінальний й дотепний автопанегірик. Гротескний характер твору посилюється тим, що Г виступає доречно, висловлюючи мудрі й влучні спостереження про суспільні болячки тогочасного суспільного життя.
Морія першої частини – це сама Природа, якій немає потреби доводити свою правоту раціоналістичними поняттями. Морія – новий принцип Природи, висунутий гуманізмом Відродження. Цей принцип відбивав приплив життєвих сил у європейському суспільстві в період зародження нової буржуазної ери. Предметом зображення у першій частині є різні стани людського суспільства: різні періоди життя людини, різноманітні вічні джерела насолоди і діяльності, які кореняться у природі людини. Морія тут збігається з самою природою і є, так би мовити, тільки умовно Глупотою – дурістю з точки зору відверненого розуму. Але все має свою міру, тому й однобокий розвиток пристрастей, як і суха мудрість, переходить у свою протилежність. Вже глава ХХХV, що прославляє щасливий стан тварин, які не знають жодного дресирування і підкоряються тільки самій природі, є двозначною. “Морія, – за висловом одного нідерландського критика, – народилася подібно до її мудрої сестри Мінерви-Паллади”, тобто, вона вийшла у всеозброєнні з голови свого батька. Z У “Похвалі Глупоті” сходяться й органічно зливаються дві традиції, що видно вже з самої назви книги. Сатиричний твір Е. Роттердамського написаний у формі “похвального слова”, поширеної форми в античному письменстві, що засвідчує добре знання художньої спадщини античних письменників. Гуманісти відродили цю форму і знайшли досить різноманітне її застосування.
Вузькі рамки такого життя стали надто тісними для лукавого й життєрадісного героя народної книги. Гуманістична думка, проводжаючи світ, що відходить у минуле, й оцінюючи новий, що зароджується, у найвеличніших своїх творіннях близька до такої літератури.”Щоразу, коли я кепкував над іншими, я висміював і себе. А хіба я глумився б над собою? Якщо хтось викриває вади усіх без винятку, то картає не окремих людей, а людські вади. Отож, якщо хтось виступить і почне кричати, що його образили, він виявить тільки своє нечисте сумління то й страх.
