“Хто винен?” – “Невістка!” – “Таж її в хаті нема!” – “Але ж он її спідниця на бильцях висить!” Тривкість цієї української приказки така ж очевидна, як і актуальність персонажів повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Хіба вони неможливі сьогодні? Цінність класики полягає саме в тому, що вона проектується на різні часи, у тому числі і на наш. Перевелися Кайдашихи? Не перевелися. Вони вже не відбирають у невісток мотовила чи горшків. Вони стали “інтелігентнішими”. Але незгода між свекрухами та невіс-г
тками і досі є частою причиною непорозумінь і сварок між “молодими” сім’ями та батьками, так само, як і незгода між зятями і тещами. Саме тому молодь прагне жити нарізно від батьків. Навіть іронічна приказка є: любитися їм треба на відстані – чим далі, тим міцніше. Звичайно, люди високого інтелектуального рівня, хорошого виховання не дозволяють собі сцен у дусі “Кайдашевої сім’ї”, проте при бажанні цілком можна було би знайти психологічні типи Мотрі, Мелашки, Карпа, Лавріна. Прагнення до володіння різними матеріальними благами (житлом, автомобілем тощо) нерідко доволі відчутно “підігріває”
стосунки між їм подібними до “точки кипіння”. Можливі й такі “сусідські взаємини”, як між Палажкою і Параскою, бо, на жаль, досі не знищеними і, може, незнищенними є такі людські вади, як заздрість, недоброзичливість і таке інше. А Кайдаш із його пияцтвом? Автор наголошує, що то панщина наклала свій гіркий відбиток на поведінку цього загалом доброго і працьовитого чоловіка. То й що з того, що давно минулися кріпаччина, панщина? Чого гріха таїти, наш час також доволі складний, з неба не сиплеться манна, заробітки даються людям важко і часто не бозна-які багаті. А “жива вода” з давніх пір і по сьогодні славиться своїм псевдолікувальним ефектом, бо й досі люди топлять у ній усілякі болі, кривди, невдачі. А скільки нині маємо анекдотів на теми “кодування від пияцтва” – на зразок магічних дій Кайдашихи над горілкою, “заправленою цуценям та оселедцем”, що мала відбити в Кайдаша охоту до її вживання, а натомість чоловік “як напився тієї знахурської горілки, …то пив поспіль три дні”. Так само актуальними є такі речі, як ставлення людей до “розкопування шляху”, того горезвісного горбка, якого нечистий посадив коло Кайдашевої садиби, “наче гулю на кумовій лисині”. Горб заважає всім, бо у возовицю на ньому ламається чимало возів, проте давнє, як світ, “мені що, більше всіх треба?” не пускає сусідів взяти заступи та й розкопати спільно той гемонський шлях. Або інше. Історія з шинками. Хитрий жид споює громаду, улещує її солоденькими промовами, дає хабарі сільській владі – і тим не лише рятує від закриття свої шість досить “дорогих” шинків, але й викупляє сьомий, громадський, монополізуючи право скрізь встановлювати свої ціни. Комерція!.. Тріумф метикуватого глузду і лихо для простодушних наївних громадян. Чимало прикладів із повісті “Кайдашева сім’я” підтверджують актуальність цього блискучого гумористичного твору та його персонажів. Звичайно, повість є і своєрідним художньо-історичним документом тієї доби, проте вона має очевидні та яскраві паралелі з нашим часом, оскільки багато в чому людська природа залишається незмінною.
