Повість А. И. Куприна “Двобій”: сюжет і герої

Повість А. И. Куприна “Двобій” – один із кращих добутків письменника. Засноване на автобіографічних мотивах, воно втілило в собі всі враження автора від навчання в кадетському корпусі й чотирьох років військової служби. Однак автобиографични не тільки враження й настрій повести, але і її герої. Багато критиків угадували в підпоручику Ромашові самого Куприна, в образі корпусного командира – командуючого Київським військовим округом, а конфлікт між Ромашовим і полковником Шульговичем близький по описі до конфлікту Куприна зі своїм

армійським начальником

Куприна все життя мучили спогади про пози військової служби, про ту тугу й безвихідність, які панували в армійському середовищі. Все це він постарався виразити у своїй повісті. “Двобій” – це книга про жахаючий моральний стан армії того часу. Куприн без прикрашання описує знущання над солдатами, нещадну й безглузду муштру, що опустилися до тваринного рівня офіцерів, у яких тільки один вибір – злитися або покінчити із собою. Багато в чому широкий суспільний резонанс повість Куприна викликала саме цим показом непривабливого побуту офіцерів. У Росії офіцерський корпус

завжди вважали кращою частиною суспільства, званням військового пишалися, хлопчиська з дитинства мріяли про погони. І от ця “золота” частина суспільства, кращі люди, гордість країни були показані Куприним як спившиеся або напівбожевільні люди. Такого в російській літературі ще не було

Всі події, що відбуваються в повісті, показані Куприним через призму сприйняття підпоручика Ромашова, у душі якого й відбувається “двобій”, винесений автором у заголовок. Це двобій між суспільством, тобто армійським середовищем, у якій живе герой, і його живим, людським “я”, двобій тим часом Ромашовим, якого бачать і сприймають люди, і тим, що є насправді, але захований глибоко під військовим мундиром. Ромашов безвладний і не може активно протистояти миру, що його оточує, але він хоча б не упокорився, як інші офіцери, з життям, повної жорстокості, бездуховності й одноманітності. Зовні він нічим не відрізняється від інших: як і вони, він муштрує солдатів, крутить безглузду інтрижку із дружиною одного з офіцерів, – але в душі він протестує проти всього цього, не може упокоритися з тією долею, що йому відтепер призначена

Інший головний герой “Двобою”, Назанский, також колись протестував проти навколишньої його дійсності. Але він так і не зміг нічого змінити ні у своєму житті, ні у своїх переконаннях. Нехтуючи ту низку пиятик, картярських ігор і відвідувань борделів, у яку занурені всі офіцери, він співається тому, що нічого іншого замість армійського середовища знайти йому неможливо. Ромашова, швидше за все, чекала б точно така ж доля

Третя головна героїня цієї повісті – Шурочка – здавалося б, не має ніякого відношення до того середовища, що так ненавидить Ромашов. Вона жінка, а виходить, уже по визначенню не може ставитися до армії й до офіцерів інакше, чим будучи замужем за одним з них. Однак виявляється, що Шурочка, як і військові, не цінує теперішні людські почуття. Для неї головне – положення у світлі, гроші, популярність. Ромашов разочаровивается й у ній настільки ж, наскільки йому стала претить служба вармии.

У цій повісті Куприн робить висновок про те, що існують тільки три покликання, гідних людини, – наука, мистецтво й вільна фізична праця. Армія не може бути покликанням людини, адже там він позбавлений радості Творчості, мисли й може лише підкорятися тим наказам, які йому віддає начальство


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Повість А. И. Куприна “Двобій”: сюжет і герої