Повідомлення про Івана Сірка
Легендарний кошовий отаман Іван Сірко (за уривком “Побоїще в Січі” з роману В. Малика “Фірман султана”)
У другій половині XVII століття український народ, у всі часи багатий на своїх героїв, відданих боротьбі за свободу та незалежність української землі, не знав іншої людини, яка б за своєю популярністю могла б зрівнятися з легендою козацтва – кошовим отаманом Іваном Сірко. Мешканці Запорізької Січі вісім раз вряд обирали його на цю посаду і кожен раз це відбувалося за переважною кількістю голосів. Вдячність, любов сучасників
Ще за життя кошового отаману Івана Сірка про нього ходили справжні легенди, про його подвиги і його пригоди складалися пісні і думи, що потім передавалися із покоління в покоління. Деякі дійшли майже у незмінному вигляді і до наших часів. Образ легендарного кошового змалював у своєму романі під назвою “Фірман султана” і видатний український письменник Володимир Малик, у якому автор змалював найяскравіші етапи житті легендарного козацького отаману.
– До щабель, браття-молодці! До щабель…”
Крім того, що Іван Сірко сміливий і мужній, він не менш великодушний і справедливий, причому не тільки до своїх співвітчизників і братів по зброї, а навіть до ворогів. Він навіть яничара Гаміда, який стріляв у Сірка, хотів вбити лише у чесному бою на однакових правах із супротивником, щоб під час поєдинку у обох була зброя: “…Якось гидко рубати беззбройного”.
Іван Сірко завжди прислухався до порад простих козаків, що його оточували, зважав на їхні думки і приймав майже всі рішення з поглядом на козацьке суспільство. Прикладом цього може служити суд над Чорнобаєм, під час якого кошовий отаман сказав: “Хай судить тебе товариство!.. Тож хай ніхто не скаже, що осудив тебе один Сірко! Як скаже товариство, так і буде!”.
Кошовий отаман Іван Сірко поважав і цінував в інших людях пильність, хоробрість і мужність, пишався українським козацтвом та його надбанням: “Кошовий ступив крок наперед, зняв перед товариством шапку: “Честь і слава на віки вічні вам, лицарі непоборні!”. У свою чергу і козаки з не меншою повагою ставились до свого отамана, любили і шанували його, а прославляючи Сірка висловлювали побажання бачити як можна довше своїм кошовим.