Дайте характеристику образів Якима Сомка та Івана Брюховецького за романом П. Куліша “Чорна рада”

Реальні образи “Чорної ради” – гетьмана Сомка і кошового Запорозької Січі Івана Брюховецького – несуть з волі автора відповідне ідейно-концептуальне навантаження, репрезентують певну ідеологічну верству в Україні.

Яким Сомко. В образі Сомка автор відобразив свій ідеал гетьмана – освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя (вона ж є й авторською), потрібно було утвердити старшинське панування,

тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту, відновити давню славу України.

Яким Сомко виступає проти поширення в Україні “шляхетських звичаїв”, тобто впливу Польщі, й думає виступити проти Тетері – гетьмана Правобережної України, що знаходилася під протекторатом Польщі, з метою об’єднання всіх українських земель. Він вважає, що міг би розбити всіх своїх супротивників, претендентів на булаву, тільки “честь на собі кладе”, не хоче братнього кровопролиття. Гетьман зневажає запорозький демократизм: “У них що ватажок, то й гетьман”. Підтримує бунтарство

міщан проти козаків, бо ” Козаки дуже вже розопсіли: “Ось ми – то люде, а то все грязь! Нехай годує нас поспільство, а наше козацьке діло – тілько по шинках вікна да пляшки бити””.

Сомко відмовився тікати з в’язниці, і не лише тому, що не міг жертвувати заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотів міжусобиць, кровопролиття, які неминуче можуть повторитися в новій боротьбі за булаву. Його образ змальований у романтичному плані. Це виявляється і в зображенні його зовнішності (“Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної” (пишуть у літописах); “був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи”), і у вдачі, поведінці, вчинках.

В образі Якима Сомка є й суперечливі, не зовсім привабливі риси, які можна зрозуміти лише в контексті традицій: зневажливо ставлячись до запорожців, він обожнював Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість; образив Лесю, коли в її присутності перевагу надав Кирилові Туру, дотримуючись козацької моралі; після поразки відмовляється від порятунку й подальшої боротьби, але робить це не лише заради друга, а й для спокою в суспільстві.

Загибель Сомка трактується в романі як трагедія всього українського народу.

Іван Брюховецький. Іван Брюховецький – запорозький кошовий отаман, проголошений січовиками гетьманом.

Характер Брюховецького як історичної особи, його способи досягнення своєї мети в романі відтворено правдиво. Це був політичний авантюрист без совісті й честі, владнолюбна, хижа, підступна людина. Своїми демагогічними обіцянками, фальшивим народолюбством він зумів привернути до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства.

Спочатку ми бачимо Брюховецького в Романовому Куті, де він стояв кошем, в оточенні запорожців, городових козаків, міщан, селян. Іванець (а це прізвисько говорить про його низьке походження) навмисне принижувався, підкреслював свою безкорисливість.

Зате на “Чорній раді” Брюховецький з’явився пишно вбраним, з гетьманськими клейнодами: булавою, бунчуком і корогвою, “позирав гордо, по-гетьманському, і тілько посміхавсь, узявшись у боки”. Він був упевнений у перемозі, бо далекоглядно прихилив на свій бік московських бояр, князя Гагіна, який “взявши від Іванця великі подарунки, його неситій злобі потурає”. Він проголосив рівність, запросив на раду “бургомістрів од міщан” та “мужицьких виборних”. Однак ті, хто добре знав Брюховецького, розуміли, що це лише гра в демократію.

Лицемірство Брюховецького виявилося ще й у тому, що перед обранням його на гетьмана він погодився на покарання Кирила Тура, а після того заборонив судити за ще гіршу провину Олексу Сечила, висміяв старійшин-січовиків і прогнав їх.

Самолюбство й амбітність, підлість, уміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість Брюховецького дорого коштували тогочасному українському суспільству, призвели до великих усобиць та кровопролиття.

Висновок. В образі Якима Сомка автор висловив власне розуміння й оцінку подій минулого, політичні симпатії й антипатії. І хоча Історія свідчить, що був він далеко не безгрішний у політиці, в романі ж Сомко – кришталево чесна й порядна людина. Тож цей образ – літературний, а не історичний. А образ Брюховецького як історичної особи, людини підступної та непорядної, в романі відтворено правдиво.

Опорні слова й поняття: історичний роман, гетьман, історичні особи, козацька старшина, січовики, гетьманські клейноди, ідейне навантаження.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Дайте характеристику образів Якима Сомка та Івана Брюховецького за романом П. Куліша “Чорна рада”

Categories: Нові твори

Links