Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Салдатики!”)
Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Солдатики!”)
Початок XX століття увійшов в історію України як “смутний час”, коли починалися селянські бунти, підпали й погроми панських маєтків, нових форм набирало політичне життя. Об’єктивним і уважним літописцем цього часу став Володимир Винниченко – активний політичний діяч і видатний письменник. Зі сторінок його ранньої прози постала ціла панорама українського “низового” життя: сільський тік, панські будинки, солдатські казарми, гурти заробітчан,
В оповіданні “Солдатики!” (1903) письменник-політик показав, як з простого й непримітного селянина народжується ватажок, розкриває психологію його лідерства. Як же сталося, що Явтух, “якого мало навіть і примічали в селі”, став у відповідальну для односельців хвилину ватажком? Винниченко поволі, поступово
Ситуація, яка сталася у селі після появи прокламацій, порушила його звичайне життя: воно захвилювалося, покотилися чутки: “скрізь встають мужики на панів і одбирають собі їхню землю”. А для селян земля – це можливість зажити по-людськи, у них зароджується слабка надія змінити на краще своє існування. Том-то вони, поки ще неорганізовані, потребують ватажка. На селі є староста, та він – із минулого, “старого” життя, яке вони хочуть змінити. З’являється неформальний лідер, і люди швидко це відчули.
У Винниченка, на мій погляд, непросте завдання: переконати нас, читачів, що саме Явтух заслуговує на місце лідера селянського гурту. Для цього письменник, змальовуючи його портрет, наголошує на одних і тих самих деталях: у Явтуха твердий погляд, ясні очі, тихий, спокійний голос. Явтух весь час серед людей, його твердо-спокійний голос діє на них заспокійливо. Так, за розгубленою людиною не підуть; люди потягнуться за тим, хто спроможний з найменшими втратами вивести їх з важкої ситуації. Крім того, Явтух передав людям віру у правоту своїх дій, переконав, що вони праведні. Це, мені здається, дуже важливо, коли, глибоко збагнувши ситуацію, ватажок залучає до своєї віри однодумців, що будуть підтримувати його.
Дуже показовим є заклик Явтуха на сільському сході, що відбувся з його ж ініціативи, “убити неправду”. Він нагадує односельцям про християнську свідомість, говорить те, що вони хочуть чути: одібрати панське добро – то Божа справа. Так виступ на сході остаточно утверджує за ним роль ватажка.
У своєму завданні змалювати нового лідера мас Винниченко йде далі, подаючи словесний і моральний поєдинок двох лідерів: неформального (Явтуха) і формального (офіцера). Моральна перемога – на боці Явтуха, який знову використовує свій аргумент: “гріх”. Стріляти у невинних – це гріх! І ми бачимо, що вже й солдати йдуть за цим новим, неформальним, лідером, моральна сила якого – в правоті. Розлючений офіцер зарубує Явтуха шаблею (за що тут же розплачується власним життям!). Таким фіналом Винниченко підкреслює: хто веде за собою інших, перестає належати собі. У цьому – особливість взаємин лідера і маси.
…Мені здається, що лідерам сучасності, які прагнуть влади, не завадило б перечитати Винниченкове оповідання “Солдатики!”
(2 votes, average: 3.50 out of 5)