Поширення грамотності й поява літератури на Русі
Культура Древньої Русі відбулася від культур місцевих східнослов’янських племен. У теж час, не дивлячись на її слов’янську спрямованість, російська культура активно розвивала контакти із закордонними культурами, у першу чергу з Візантією, Болгарією, країнами Центральної Європи, Скандинавією, Хазарським каганатом і арабським Сходом. Культура Древньої Русі розвивалася настільки стрімко, що вже до XI в. досягла досить високого рівня. У своєму розвитку вона усе більше підкорялася феодальним порядкам, які усе більше переважали в суспільстві.
Утворення на Русі досягало високого рівня. Його одержували в основному при монастирях. Картину масової грамотності навіть у середовищі простих городян малюють часті знахідки берестяних грамот на археологічних розкопках у Новгороді, Пскові, Смоленську й інших містах
Література древньої Русі, з деякою умовністю, підрозділялася на кілька напрямків. Можна виділити три основні з них: суспільно-політична; художня й світська; світова (перекладна) література. Варто відзначити, що границі цих жанрів часто були невловимі й розмиті. Для суспільно-політичної літератури дуже важливим було літописання. На початку XI в. у Києві й Новгороді були написані перші літописи. До кінця XI – початку XII вв. був складений систематичний звід, остаточно відредагований і літературно оброблений ченцем Киевско-Печерського монастиря Нестором. Нам цей звід добре відомий як “Повість минулих літ”.
Цю працю називають енциклопедією давньоруського життя IX – XI вв. У ньому можна знайти інформацію не тільки про історію Русі, але й про її мову, релігію, світогляді, наукових знаннях, мистецтві й т. п.
Жанр літопису одержав досить широкий розвиток. Літопису стали складатися й в інших великі містах
Але не тільки літописами багато суспільно-політичний напрямок давньоруської літератури. Можна віднести до цього жанру такі відомі добутки, як “Слово про Закон і Благодать” митрополита Иллариона ( XI в.); “Повчання до дітей” Володимира Мономаха ( XII в).
У давньоруській художній літературі можна назвати такі утвори: твору Кирила Туровского й Климента Смолятича, “Моління” Данила Заточника й “Слово об полицю Игореве”.
Також на Русі була відома й світова література. Переводилися богословські Твори, естественнонаучние трактати, грецькі романи й візантійські хроніки
З появою на Русі Християнства російське зодчество стало зазнавати впливу від великої Візантії Але поступово в російських майстрів вироблялися власні архітектурні традиції
У Києві, Новгороді, Володимирі-Суздальському, Чернігові, Полоцьку й багатьох інших городах. збереглися пам’ятники видатного кам’яного зодчества,
Залишки Десятинної церкви в Києві, побудованої в кінця X в., збереглися й до наших днів
До кращих добутків російської архітектури належать собор Спасу в Чернігові, храми Софії в Новгороді, Золоті ворота у Володимирі, багато інших чудових пам’ятників давньоруської архітектури
Живопис XI – почала XIII століть свідчить про високий розвиток культури домонгольской Русі
Перед татаро-монгольською навалою, давньоруська культура мала високий рівень розвитку мистецтва, порівнянний із кращими зразками європейської й світової культури того часу
Той час – час розквіту прикладне мистецтва. Русі не було рівних у застосуванні таких самобутніх прийомів, як чернь, перегородчатая емаль, зернь, філігрань. Дуже часто ці прийоми застосовувалися одночасно. Розвиток не обійшов стороною й усна народна творчість. Билинний епос оспівував героїзм у бої й заповзятливість вделах.