Портретний нарис у публіцистичному стилі: Михайло Грушевський
Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне “нижнє обрамлення” – борода. А ще незмінно – окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, – історична постать! Те, що Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. Влада прагнула доказати, що Україна – слабка та не може мати своєї державності, тому
Усе своє життя великий український учений та історик, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення української
Саме це викликало шалену лють із боку імперських неликодержавників. Для них він назавжди став “зубром українського буржуазного націоналізму”, Твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, – із бібліотек, а їхнього автора – із пам’яті народу.
Відновлення державності України в 1991 році врятувало спадщину М. С. Грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. Навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: М. Грушевський похований на Байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім’ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. Навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити Грушевського від рідного народу.
Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла. Він замислено дивиться на мене, ніби запитує: “А що ти зробиш для України? До чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля?” Мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.