Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військового й сам став офіцером, Петруша – м’який і совісний юнак, виконаний самих райдужних мріянь. Для нього верх людського благополуччя – служба у гвардії. Однак саме життя розсіює його ілюзії. Після карткового програшу Зурину Гринев випробовує сором. зустріч, Що Пішла незабаром, з вожатим показує, що Петруша – гарна людина. Незважаючи на вмовляння Савельича, Гринев дарує вожатому заячий тулупчик зі свого плеча. Служба в Білогірській міцності виявилася необтяжливої, Петруша закохується
в дочку коменданта Машу Миронову. Закоханість робить Гринева поетом. Своїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабриным – молодим офіцером, засланим у міцність за участь у дуелі. Виявляється, Швабрин теж був закоханий у Машу, але одержав відмову. Швабрин намагається очорнити дівчину в очах Гринева, і той викликає його на дуель. Петруша одержує від свого колишнього друга легку рану. Але навіть і після цього Швабрин продовжує заздрити Гриневу, адже Маша і її батьки дбайливо доглядають за пораненим юнаком. Однак незабаром Швабрин одержує можливість помститися.
Пугачов кликав всіх
бажаючих приєднатися до свого заколотного війська. Швабрин з радістю погоджується: він присягає на вірність самозванцеві. Гринев же, незважаючи на смертельну небезпеку, не змінює військовій присязі й насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову. Таким чином, суперники в любові й супротивники на дуелі встають по різні сторони барикад. Положення Швабрина все-таки менш вигідно: приєднавшись до Пугачова, він тим самим раз і назавжди поставив себе поза законом. Гринев, якого Пугачов пам’ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцеві правду про свою кохану, сподіваючись на полегкість із боку проводиря. Цей психологічний бій Гринев виграє, рятуючи себе й Машу.
Два офіцери російської армії – Петро Гринев і Олексій Швабрин поводяться зовсім по-різному: перший треба законам офіцерської честі й зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гринев і Швабрин – носії двох принципово різних мировоззрений. Саме такими їх зображує автор повести ” Капітанська дочка “.
