Популярність пісенної спадщини Дмитра Павличка
Андрій Малишко у своїй книзі “Думки про поезію” писав: “Для пісні в нас всюди почесне місце, бо вона посестра життя, порадник, і пірний-друг, і суворий суддя. Людина хоче з нею журитися і радунатися, мислити і працювати”. Написавши ці слова, поет влучно охарактеризував таку рису українського народу, як пісенність, велику любов українця до пісні.
Серед українських поетів-піснярів XX століття неабияке місце займає Дмитро Павличко – поет щедрого і своєрідного обдаруванмн. Це він написав “Коли ми йшли удвох з тобою”, “Я стужився,
Однією з найпопулярніших у народі пісень Павличка є пісня “Лелеченьки”, що вперше прозвучала у кінофільмі “Сон”. Алегоричний образ птаха, в якого “Висушила силу чужина проклята”, і приймається як узагальнений образ людини; що тужить за рідним краєм:
Ніч накрила очі
Мені молодому,
Несіть мене, лелеченьки,
Мертвого додому.
Незважаючи на філософічність,
Справді народною стала пісня “Два кольори”. Мабуть, немає в Україні людини, яка б не знала цієї пісні. Краса і нев’януча свіжість її – передусім у поетичності тексту, високу художність якого забезпечують вдало використані символи сорочки-вишиванки як своєрідного оберегу та двох кольорів – червоного, що є виявом любові, радісних почуттів, і чорного, який символізує журбу. Як червоні і чорні нитки переплилися у шитті, так і почуття радості і журби органічно поєднались у житті ліричного героя:
Переплились, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Вишита сорочка супроводжує героя на всіх його життєвих шляхах, допомагає йому не втратити зв’язок з матусею і рідною домівкою.
У тритомному виданні поезій Д. Павличка вірші, що стали піснями, об’єднано окремим циклом, що так і називається “Пісні”. Більшість поезій цього циклу входять до збірки інтимної лірики “Таємниця твого обличчя”, яку літературознавці порівнюють із “Зів’ялим листям” І. Франка. Ці поезії, безперечно, стали потужним крилом поетичного доробку Дмитра Павличка
(2 votes, average: 3.50 out of 5)