Польська письменниця Марія Павліковська-Ясножевська
Присудження Нобелівських премій наприкінці минулого століття Чеславові Мілошу (1980) і Віславе Шимборській (1996) допомогло усвідомити, що польська поезія – одна з яскравіших на світі. Можна просто сказати, що Польщі повезло з поезією.
Польська поезія для нас – що “сестра рідна”: навіть для недосвідченого вуха “по-родинному” звучать імена Тувима, Галчинського чи, скажемо, Лесьмяна. За польських “нобелів” “хворіли” як за наших: за Шимборскую, щоправда, менше, ніж за Мілоша, але все-таки. Ну і Папа Римський Іоанн Павло
Усе це чудово – з одним лише “але”: польська поезія існувала для нас поза літературним контекстом, оскільки на росіянині толком не було повноцінної її антології.
У відродженої послу 1918 Польщі література перетерпіла істотні зміни. Об’єднавшись в групу “Скамандр” поети-лірики нового покоління відкидали ідею патріотичного і цивільного служіння суспільству як нав’язану політичними обставинами. Ю. Тувим (1894-1953), можливо, самий талановитий зі скамандритів, чарівник слова, умів наповнити вірші могутньою ліричною силою.
До скамандритам певною мірою примикали поети Марія Павликівська-Ясножевська (Pawlіkowska-Jasnorzewska) (1893-1945), автор блискучих ліричних мініатюр автор книги віршів “Рожева магія” (1924), “Дансинг” (1928), “Балет в’юнків” (1935), “Жертовний голуб” (1941).
Поки досить традиційні поети-скамандрити і їхні послідовники завойовували широкого читача, не настільки голосну, однак не менш важливу революцію вершили в поезії абстракціоністські групи, головним чином футуристи і т. зв. “Краківський авангард”.
Навіть при швидкому погляді на польську поезію першої половини століття відразу ж зауважуєш дві абсолютно несхожі жіночі фігури. Казимира Іллакович і МаріяПавликівська-Ясножевська. Перша книга Іллакович вийшла в 1912 році, вірші були мужні і “чоловічі”.
Перші книги Павликівської – “Блакитні небилиці”,1922, “Рожева магія”, 1924, – це “жіноча”, можна навіть сказати, “дамська” лірика (блакитний і рожевий – традиційні кольори дамських будуарів).
“Жінка-квітка” – саме так розуміли жіночність на початку століття. У багатьох віршах різного років Павликівська порівнює себе з трояндою.
Відчутно споріднення її поезії з поезією Бальмонта чи Жителя півночі. От, наприклад:
Золотих справ майстер божий,
Щоб життя пилося мені солодко,
Зроби кубок мені пригожий
Зіркоблискучого злата!
Іллакович і Павликівська стали класиками польської поезії ХХ століття. У свідомості критиків вони сусідили з поетами “Скамандра” (ріка, що протікала біля древньої Трої), самим визнаним і популярної серед який був Юліан Тувим.
Павликівська автор величезної кількості віршів, від яких неможливо відірватися, деякі з них увесь час хочеться цитувати, такі, наприклад, як рубаї Павликівської. Це, мабуть, жанр, що не має назви, опоетизовані афоризми. От деякі з них:
Ви зауважуєте, що навіть зі знайомим
Слів не знайдеш тепер. Так змінився Homo.
Вид змінюється: замість розуму – крила.
Ми комахи! – порозумійся з комахою!
Чоловіка що мильні міхури: перший завжди невдалий, другий уже краще, але тільки третій по-справжньому красивий і райдужний.
Виявившись по тим чи іншим причинам удалині від батьківщини, – Марія Павликівська не поривали з нею духовного зв’язку, тяглася до неї звідси:
Польща, ти в мене під подушкою,
Начебто в дитинстві улюблена книжка, –
Тужила Марія Павликівська-Ясножевська (1891-1945), що закінчила свої дні в Англії.
Буденні людські турботи, свята інерція буття – вони воістину неминущі, але чи досить тільки їх? Що ж, є ще вічні і прекрасні людські почуття, є любов. Останнім часом тема ця якось збідніла в нашій поезії, тим важливіше нам доторкнутися до любовної лірики польських поетів різних поколінь, побачити, які точні, нетривіальні слова знаходять вони там, де, здавалося б, усі вже сказано і багаторазово повторено:
Замість губ, що ще цілуватися не сміють, –
Цигарка, запалена від цигарки…
(переклад Н. Астафьевої)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)