Політичні лабіринти у творі Джонатана Свіфта “Мандри Лемюеля Гуллівера”
Свіфт застеріг людей, він показав усю гидоту і жах застою, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя.
Джонатан Свіфт, будучи священиком, найбільше цікавився політичною і літературною діяльністю, а ірландський народ справедливо називав письменника своїм захисником. За переконаннями Джонатан Свіфт – просвітитель, тобто людина, яка вірить в розум, необхідність розумного перетворення світу, тому свою літературну діяльність письменник почав з публіцистичних творів на злободенні теми – памфлетів “Казка бочки”, “Листи
Найбільш придатною зброєю в боротьбі за свободу і щастя народу для Свіфта була сатира – спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому засудженні та висміюванні негативного. Сатира зазвичай спрямована проти негативних соціальних явищ.
Таким якнайкращим сатиричним твором став єдиний роман Свіфта “Подорожі в різні країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку доктора, а потім
Суспільство коней не витримує суворого випробування, тому що не може перебороти зло, змінити на краще звички низьких істот йеху, зовні так схожих на людей. У Ліліпутії Гуллівер викриває у правлячих верхів суспільства ненаситне бажання завоювання і поневолення вільних народів. Правлячий апарат Ліліпутії унеможливлює будь-який протест проти дій імператора.
У Лапутії все має виразніший характер: брехлива зовнішність короля і його оточення на повітряному острові повністю відповідає діям уряду, який привів народ до невдоволення. Різко негативно зображені і людиноподібні йеху.
Таке чергування образів має глибокий смисл. Свіфт разом із героєм Гуллівером стверджує, звертаючи увагу читача: зло безупинно збільшується. Бачачи, які йеху жадібні та дурні, Гуллівер відчуває до них ненависть і зневажає їх, але потім, порівнюючи їх із собою та своїми співвітчизниками, жахається і пише книгу, яка повинна показати людям, які вони є насправді.
Але при песимістичному настрої героя Свіфта йому довелося побачити тіні великих предків – Брута, Томаса Мора, – в яких безсмертні традиції тираноборства, велич розуму. Розповідь про повстання населення Ліндаліно, що вирішило повністю змінити державний устрій Бальнібарбі – істотний момент у формуванні ідеалу Свіфта. Це прагнення перетворити світ, в чому, здавалось, повністю втратив віру Гуллівер. Ці епізоди складають несатиричний пласт розповіді, що надає особливе значення роману, де заперечення багатьох проявів суспільної дійсності поєднується з закликом постати проти зла і користі.
На відміну від інших просвітителів, Свіфт не думав, що людина добра за своєю природою. Добро повинне бути завойоване й утверджене. Шлях до нього лежить через боротьбу з несправедливістю. Сама ж форма держави, на думку Свіфта, може бути такою, яку Гуллівер побачив у Бробдингнезі, монархією, і такою, яку вибрали гуїгнми, – республікою. Головне, щоб народ сказав вирішальне слово. Більш чіткої програми Свіфт в умовах свого часу висунути не міг.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)