Джонатан Свіфт та його “Мандри Лемюеля Гуллівера”

Автор книги “Мандри … Гуллівера” – письменник-сатирик Джонатан Свіфт, Свіфт народився 1667 р. у Дубліні в Ірландії, у родині англіканського священика. Його Твори – це сатира на державний устрій Англії, її колонізатор ську політику та війни. Свіфт – автор політичних памфлетів та сатиричних творів. “Мандри… Гуллівера” – розповідь про різні види державного устрою. Подорожі до Ліліпутії, Бробдінгнегу, Лапути та показ різних суспільств та дер жавних устроїв. Твір Дж. Свіфта як соціальна і політична сатира на тогочасне англійське

суспільство. Імперія Ліліпутія її столиця Мідлендо, королівський палац. Монарх як найвищий зі співгромадян. Політики і держслужбовці. Політичні партії та релігійне життя. “Тупоконечники” і “гостроконечники”. Війни з Блефуску – Війна із Францією.

Автор перлини англійської літератури, книги “Мандри… Гуллівера” – богослов і священик Джонатан Свіфт. Він народився 1667 р. у Дубліні в Ірландіу родині англіканського священика. Все його життя пройшло під владою королів Вільгельма Ш, королеви Анни, Георга І. Тоді ж склалися політичні партії – тоді англійська монархія позбавила прав і волі

народів, які увійшли до англійської держави, – ірландців, шотландців. Не маючи змоги прямо викривати англійську монархію, Свіфт писав памфлети, сатиричні твори, де у казковій формі розповідав про причини і наслідки політичних подій, негаразди англійського життя.”Мандри… Гуллівера” – це розповідь письменника про різні види державного устрою. За допомогою свого героя Лемюеля Гуллівера, який опиняється у цих країнах, автор намагається зрозуміти, чи існує у світі державний устрій, де б пересічній людині було б добре. Гуллівер побував у Ліліпута, країні маленьких людей – ліліпутів, у країні велетнів – державі Бробдінгнет, на летючому острові вчених – Лалуті, у країні розумних коней – гуїнгмів.

Перша мандрівка Гуллівера привела його до казкової країни маленьких людей. Ліліпути не вище шести дюймів (близько 15 сантиметрів) на зріст. Та й сама Ліліпутія – це Англія крізь зменшувальне скло, зменшене віддзеркалення англійської парламентської монархії. Ліліпутія – монархія, якою править імператор. У нього виразні мужні риси обличчя з австрійською губою й орлиним носом. Це портрет англійського короля Георга. У імперії є столиця, Мідлендо, гхожа на Лондон. А опис імператорського палацу нагадує королівський палац у Лондоні.

Усе життя ліліпутів дріб’язкове, але вони цього не помічають. Лише Гуллівер з висоти свого зросту бачить і розуміє безглуздість їхньої метушні, дурощі політиків. Імператор править країною тільки тому, що він “на ніготь” вищий за своїх гіпнгромадян. Політичні партії – тремексенів і семексенів – можна розрізнити не за поглядами, а лише за одягом, високими чи низькими підборами. Низькі підбори – одяг вігів, “низької церкви”, поборників законів, які обмежують владу монарха. У моді – високі підбори, вони прихильники короля та самодержавної влади. Для утримання рівноваги у суспільстві принц має ходити у різному взутті – на різних підборах. Саме тому його величність “накульгує”.

Процедура нагороджень англійськими державними нагородами подана Свіфом через розповідь Гуллівера, якому ордени здаються просто тонкими шовковими нитками; орден Підв’язки – синій, орден Бані – червоний, орден Св, Андрій – зелений.

Релігійне життя Англії також знайшло відображення на сторінках твору і Свіфта. Суперечки різних релігійних конфесій – англійців і пуритан, католиків протестантів, показані у боротьбі “гостроконечників” і “тупоконечників”, які сперечаються, з якого кінця треба розбивати яйце. “Тупоконечники” знайшли прихисток у сусідній державі Блефуску (так Свіфт називає Францію). Війської перемоги Англії на морі Свіфт описав у історії викрадення Гуллівером флоту Іпіефуску.

Свіфт змалював і королівську розшукову службу, якою керував міністр Р. Уол-пол. У книзі це розповідь про обшук Гуллівера та протокол його обшуку, в якому перелічені усі речі, знайдені у “Чоловіка-Гори” (так ліліпути назвали Гуллівера).

Гулліверові мандри закінчилися поверненням героя до Англії. Він, як і (Свіфт, не знайшов ідеального світу і дійшов висновку, що усі мають жити у цьому світі, у якому народились, хоча він і не найкращий. А щоб уникнути переслідувань, Свіфт зауважив: “…Опис цей, мушу зізнатись, аж ніяк не стосується британської нації, яка може бути за приклад для цілого світу своєю мудрістю, чесністю та справедливістю..,” Але його сучасники добре зрозуміли усі натяки письменника.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Джонатан Свіфт та його “Мандри Лемюеля Гуллівера”

Categories: Нові твори

Links