“Поліська казка” А. И. Куприна (аналіз повести “Олеся”)
Повість Куприна “Олеся” не може залишити читача байдужим. Історія любові прекрасної дівчини-чаклунки й молодого пана одночасно трагична й прекрасна. Куприн створює казковий образ поліської красуні. В Олесі немає нічого штучного, вона не приемлет неправди, удавання. А наскільки відрізняється дівчина від жителів місцевих сіл! Вона, як вони, проста й неосвічена, але скільки в ній уродженого такту, шляхетності, істинно жіночої мудрості! Місцеві дівчини, що звикли зберігати на своїй особі рабськи-покірне й залякане вираження, на тлі лісової
Любов стає для Олеси сенсом життя. Вона віддається цьому її почуттю, що поглинуло, з усією своєю пристрастю, до пори дрімала в її душі. І все-таки Олеся дивно точно визначила власну роль у житті Івана Тимофійовича. Дівчина розуміє, що в їхніх відносин немає майбутнього. Надалі улюблений може соромитися неосвіченої, простої дівчини, що здалася йому казковою красунею на тлі лісу. Щира любов завжди змушує людину йти на жертви. Саме
Сільські жителі не потерпіли присутності “відьми” у Божому храмі. Але зробила це Олеся не по своїй примсі, вона всього лише хотіла виконати прохання свого улюбленого. Велич душі Олеси в тім, що вона, не замислюючись, жертвує собою, своїм благополуччям і щастям. Дівчина відмовляється від свого щастя в ім’я іншої людини. Чи може оцінити Іван Тимофійович всю глибину морального уроку, що підносить йому кохана?
Читачеві хочеться вірити, що почуття, які Іван Тимофійович випробовує до Олесі, щирі. Але все-таки любов не займає всіх його помислів. Заради Олеси він не відмовився б від звичного життя, нічим не пожертвував би заради її. Він поблажливо сприймає її оповідання про чаклунство, про незвичайні здатності, які передаються з покоління в покоління. Але чи вірить він у це? Або його залучає незвичайність ситуації, сам факт спілкування з дивною дівчиною, зовсім не схожої ні на розпещених світських дам, ні на приземленої й нецікавої сільської жительок?
Олеся ні в чому не винить свій коханого, незважаючи на те що відносини з ним і стали першопричиною всіх її нещасть. Вона дивно чиста й добра, у ній немає користі, вона не може зрозуміти всій порочності й жорстокості навколишнього світу. Ненависть селян до Олесі здається читачеві жорстокою несправедливістю долі. Але насправді люди настільки дурні й обмежені у своєму невіданні, що сприймають все незрозуміле як злочин проти свого способу життя й устояних поглядів
Повість про короткий, але такої гарної й чистої любові змушує читача задуматися про те, як вигадливі й неповторні людські долі. Іван Тимофійович дуже мало часу провів зі своєї улюбленої, але її образ залишиться з ним до кінця життя. Тому що ця проста дівчина навчила його многому – любові, щирості, здатності жертвувати собою заради коханої людини