“Погані слова псують добрі звичаї”
Кожен з нас в глибині душі хоче, щоб з ним говорили тільки спокійним тоном, тільки хороші слова, тільки в час, коли йому зручно слухати. Ще б пак! Всі ми знаємо як маютть говорити з нами, але дуже часто забуваємо як потрібно вести бесіду з оточуючими. Всі ми люди, тому в кожного з нас є дні вдалі та не дуже, спокійні та менш приємні. Звичайно, коли ми не зайняті, не заклопотані якимись справами, ми можемо приділити більше уваги своїм рідним чи близьким, можемо викроїти час на всі питання людей, котрі нас оточують. Тоді ж і слова наші приємні: комусь щось
Но в кожного з нас бувають дні, коли нам не хочеться надміру спілкуватися, немає бажання щось пояснювати і когось навчати. Зопалу ми можемо дозволити собі негідно сказане слівце. І так може бути раз, і другий, і знову. Так поступово, корок за кроком, псуються людські відносини, хороші звичаї людського спілкування. Але кожен з нас потребує поваги, шанобливого ставлення до себе, бо всі ми неповторні, єдині в своєму роді. В кожного є свій характер, звички, манери, вподобання. Але є річ, яка відділяє нас від братів