Поетичний талант Роберта Фроста
Уже в 1920-х рр. його визнали живим класиком Америки, творчість якого потрібно вивчати в школі. Протягом свого довгого життя він одержав чимало нагород, почесних звань у багатьох університетах. Фрост чотири рази ставав лауреатом Пулитцеровской премії – унікальний випадок в історії американської літератури. Він міг пишатися найрідшим досягненням: його поезія була популярної не тільки в академічних колах, а й серед широкої читацької публіки. Книга його вибраних віршів, що уклав Л. Антермайер – одна із самих прославлених поетичних книг в
Міф про простуватого поета-фермера, далекому від інтелектуальних сумнівів, але обдарованому тонким відчуттям природи, зовсім затьмарив реального Фроста, що був одним з найцікавіших продовжувачів філософської лінії в американській поетичній традиції
Сам Фрост також значною мірою сприяв створенню спрощеного подання про себе. Він ретельно
По іронії долі, Фрост, що одержав славу співака Нової Англії, розташованої на сході Америки, народився на заході, у Сан-Франциско. Його батько, сільський учитель за фахом, приїхав у Каліфорнію з Нової Англії разом з молодою дружиною, щоб редагувати газету демократичної партії. Отож, коли батько вмер від туберкульозу, сім’я вирішила вернутися на батьківщину предків. Фросту тоді було лише 10 років, і вирішальний вплив на розвиток особистості майбутнього поета зробила його мати Изабел Моуди. Саме вона приохотила хлопчика до літератури. В 14 років Фрост відкрив для себе поезію, а через рік опублікував перший вірш в одній зі шкільних газет міста Лоуренс, де тоді жила сім’я.
У сімейних оповіданнях згадується, що коли Фрост уперше заробив 15 доларів, опублікувавши вірш у журналі національного значення, його дід висловив сумнів із приводу того, що можна прожити літературною працею, і запропонував онукові відбути випробний термін. Дев’ятнадцятирічний поет повинен був пообіцяти, що назавжди покине віршування, якщо через рік не досягне успіху. У відповідь Фрост попросив дати йому 20 років замість одного. По дивному збігу обставин, саме через 20 років його перша книга побачила мир і принесла поетові славу. Але ці роки були для Фроста роками бідності й важких скитаний.
Фрост перемінив десятки професій: обслуговував прядильні верстати на фабриці, учителював, писав статті про догляд за курми для журналів по птахівництву, замітки в газетах, був фермером. Замолоду він двічі спробував одержати утворення, провчившись два місяці в Дармут – коледжі й півтора року в Гарварді. У Гарвардському університеті Фрост особливо захоплювався історією філософії, що викладав американський філософ Д. Сантаяна, і вивченням класичної літератури. Але поет погано вкладався в будь-які рамки, потім йому довелося покинути Гарвард. На той час Фрост уже кілька років був одруженим з Элинор Байт
Фінансове становище сім’ї було досить важким. Намагаючись допомогти молодятам, дід купив для Фроста ферму біля селища Дьерри, у штаті Нью-Гемпшире. З 1900 до 1906 р. Фрост намагався звести кінці з кінцями, господарюючи на фермі. В 1906 р. йому повезло одержати місце вчителя англійської літератури в школі-інтернаті Пинкертона в Дьерри. Тоді в сім’ї Фроста було вже п’ятеро дітей. Але незважаючи на труднощі й турботи, Фрост протягом усього цього часу не залишав поетичної Творчості. Коли ж в 1911р. сім’я продала ферму й відправилася в Англію на пошуки кращого життя, у валізі Фроста лежав рукопис його першого збірника
В Англії сім’я оселилася в Букингемшире, і Фрост знову спробував заробляти на життя фермерською працею. Фросту пощастило із сусідами: ними виявилися відомі англійські поети В. Гибсон і Л. Аберкромби. Вони належали до кола поэтов-георгианцев, які в дусі викторианского романтизму оспівували красу сільських куточків ідилічної старої Англії. Георгианци прославлялися своїм консерватизмом у відношенні до поетичного стилю. До Фросту, що невигадливою мовою писав про звичайне сільське життя, вони віднесли як до однодумця. Що ж сам Фрост, те він уперше зустрів людей, з якими міг професійно поговорити про поезію. Цілковита згода виникла між Фростом і критиком Эдвардом Томасом, що також належав до кола георгианцев. Фрост помітив у свого нового друга неабиякий поетичний талант і переконав його писати вірші
(1 votes, average: 5.00 out of 5)