Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ ПОЕТИЧНА ТАЙНА ІРИНИ ЖИЛЕНКО

ПОЕТИЧНА ТАЙНА ІРИНИ ЖИЛЕНКО

Згадалося: то були золоті часи… Ще не почалися літературно-поетичні погроми (а вже готувалися!), ще моє покоління не виключили з університету, не склали “чорних маланчуківських списків” (хоча вже складалися!) – кого на двадцять кращих років одірвати од літератури, ще все було одвертим, щирим і наївним, і далі таки згадалося (і не забудеться ніколи!), як у затишній оселі подружжя Дроздів збиралася поетична юнь, пила каву, пахучу й міцну, читалися вірші, говорилося, вірилося у справді справжнє і, може, велике літературне майбутнє.

Згадалася

Ірина Жиленко, господиня дому, завжди усміхнена зі своїм уже тоді навдивовиж зрілим поетичним словом, безамбітно щира й відверта, зі своїм тихим і м’яким словом, і саме з її власного голосу, і саме її вірші набували красивого звучання, саме з її інтонаційної поезії чулася якась ніжно-ворожбитська доброта, уже тоді магія її поезослова мала свої яскравообрамлені контури справжньої поетичної особистості, вона ні під кого чи когось не писала, вона писала сама від себе, сама під себе і, може, навіть часто й сама собі. І так було.

Та час невблажно йшов. Багато хто з її ровесників ставали лауреатами, дипломатами,

дисидентами…

Вона жила поезією в поезії і в собі. І так, мабуть, завжди повинно бути, бо ж то є земнонебесна доля справжнього митця. Та невблажно миналися роки й дати, кому на медалі, премії, хрести…

А Ірина Жиленко мало друкувалася, про неї мало згадували, а то й – забували, її не втискували ні в які “обойми”, напрямки, течії, школи… Вона наче була сама по собі (бо воно й справді так було), одірвана од усіх презентацій, пишномовства, улесливості й хвальби.

Але ж: вона писала й творила свій власний поезосвіт, свою поетичну долю. І ось нещодавно видавництво “Фоліо” видало найновішу книгу Ірини Жиленко “Цвітіння сивини”. Скажу одверто: дивовижно-міцної, ніжної і щемкої напруги ся книга. Це – як підсумок прожитого і печального, і великого, але ж на часі вже інший час, і поетичний циферблат, як і роки, не так вже гучно стукотять, як за словами Вінграновського колись-то мовленими: “Не чуть весняних наших дзвонів, але й осінніх ще не чуть”. І саме про цей перехід чисто жіночого життя від літа до осені, це, як колись давно виданої книги Володимиром П’яновим про Максима Рильського, одною назвою “Третє цвітіння” сказано багатоточно й підсумовуючосумно та ж і обнадійливо-прекрасно.

Японський поет Ісікава Такубоку, до якого в своїй книзі звертається й Ірина Жиленко, сказав і про радість, і про розквіт, і про призахідне сонце людського життя.

“Весною – квіти, зозуля – влітку, ясен-місяць – восени”.

Ірина Жиленко по-своєму, щирожіночо каже про це:

Небо все сиріше, я старіша.

Може, вже

Й не треба отаких.

Та стоять за мною

В черзі вірші –

Лиш встигай записувати їх.

Як вони бажають жити!

Допишу я вірші, тайкома

Передам Останньому:

Скажи там,

Хай ніхто вже черги

Не займа…

І раптом як продовження вищемовленого, щемко, ніжно-сокровенно, сповідно-одверто виговорює, майже пошепки каже:

Я трішки, зовсім

Трішечки, загаюсь,

Бо ж таки зрідні озимині.

Ще, ще живу…

І ніжно усміхаюсь

До сонця, що заходить

У мені.

Ірина Жиленко в цьому передосінньому часі чується вільно і щиро, не підфарбовуює його, не трагізує, не возвеличує, вона забарометровує ту неминучу імпульсивність, навіть аж надмірну прозорість свого навколишнього життєвого чуття:

Останній соловейко сонця

Востаннє тенькнув –

І ніде…

Як важко говорить з красою

Німою мовою людей.

Колись у Вінграновського “сивина сіяла”, бо то ще була ранньо-молодеча метафоризація часу та чутливий вимір себе у ньому, “Цвітіння сивини” в Ірини Жиленко – чисто-жива реалія, од якої нікуди не дітись, і вона не вертає себе в пробуто-відбуті літа, у неї все дорого-нинішньо визвучує якоюсь особливою ореольністю, тою осяйністю, притишеною обережністю нікому не віддати самовласний вияв отої душевної святості, якою наповнений, налитий тільки ти, бо ж:

Даремно питати у квіту

Про зиму.

Яка там зима!

Душа його віддана літу.

А літа зимою нема.

Розквітлася квітка –

Квітне.

Їй любо синіть чи жовтіть.

І стільки у літечка літа!

І стільки життя у житті.

Поетеса чітко та об’ємно відчуває і тепло, і холод, і жорстокість, і невигадану самотність, і, що найголовніше: справжність, прекрасність і трагічність життя, й не просто однознаково-свого, а нашого, кожного із нас, бо ж тільки безбоязно-вільний митець може мовити безболісно та щиро:

Але ж лампа горить!

І Рахманінов бренька.

Говори, говори,

Моя Музо старенька.

Говори самотою,

Поки тихі дощі

Не приб’ють наді мною

Сиру землю вночі.

Органічне поєднання в поезії Ірини Жиленко ліричного й одверто-надривно-сповідально-припечаленого начала причаровують нас при прочитанні кожного вірша із книги “Цвітіння сивини”. Вона пише, як пише тільки вона.

Бо просто інакше писати не вміє. Не хоче. Не може.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато...
  2. Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди...
  3. Освячений любов’ю світ у поезіях Ірини Жиленко Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період “шістдесятництва”, коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність від природи й народної моралі, а не від вказівки ідеологічного керівництва. Творчість Жиленко...
  4. Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки...
  5. Політ мрій (про поезію Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато...
  6. ІРИНА ЖИЛЕНКО. ПАВУЧОК – РУДИЙ БОЧОК Мета: ознайомити учнів із творчістю української поетеси Ірини Жиленко, з її віршем “Павучок – рудий бочок”; удосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; учити аналізувати прочитане, правильно інтонувати читання відповідно до настрою твору; розвивати зв’язне мовлення школярів, образне мислення, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ...
  7. Зимовий мотив з візитом пічника – ІРИНА ЖИЛЕНКО скорочено ІРИНА ЖИЛЕНКО Зимовий мотив з візитом пічника Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. Сусід (дарма,...
  8. Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві. Роки дитинства, на які припала війна, сім’я прожила на Черкащині, а потім знову повернулася до Києва. Після закінчення 1964 р. вечірнього відділення філологічного факультету Київського університету І. Жиленко працювала в редакціях газет “Молодь України” та “Літературна Україна”. Багато сил...
  9. За золотими вікнами зірок… І. Жиленко За золотими вікнами зірок… В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли!...
  10. За золотими вікнами зірок – ІРИНА ЖИЛЕНКО Скорочено В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному...
  11. Жар-Птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО Скорочено Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям яснішали лиця: “Як хороше жити під сонцем Жар-Птиці!” І...
  12. Тайна Мари Роже (краткое содержание) – Эдгар По Раскрыв тайну трагической гибели мадам Д’Эспанэ и её дочери (“Убийства на улице Морг”), Огюст Дюпен снова погружается в свои меланхолические раздумья. Однако роль Дюпена в драме на улице Морг снискала ему у парижской полиции славу провидца, и префектура неоднократно пыталась вновь прибегнуть к его услугам. Очередную попытку полиция предпринимает в...
  13. “Карпатські Ромео і Джульєтта – вічна тайна кохання” за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Таке дивовижне і незвичайне почуття, як кохання, в усі часи хвилювало людей, ставало рушійною силою, яка штовхала їх на великі подвиги. Ця тема цікавила більшість поетів і письменників у всі часи та епохи. Тому зовсім не дивно, що не обійшов цю тему і видатний український письменник М. Коцюбинський, неповторний майстер...
  14. “Карпатські Ромео і Джульєтта, або вічна тайна кохання у повісті “Тіні забутих предків” Відомий твір Михайла Коцюбинського розповідає про традиції, звичаї і норми життя гуцульських родин, про їхні стосунки. Прочитання цього твору дозволяє не тільки дізнатися про побут цієї народності, її таємничі і іноді лякаючи вірування і переконання, а й подивитися під новим кутом зору на особисті стосунки людей у??різних ситуаціях і провести...
  15. Зимовий мотив з візитом пічника І. Жиленко Зимовий мотив з візитом пічника Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. Сусід (дарма, що інвалід)...
  16. За золотими вікнами зірок… скорочено – Ірина Жиленко В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб...
  17. Поетична спадщина Г. С. Сковороди Літературна спадщина Григорія Савича Сковороди порівняно невелика. Вона представлена збіркою ” Сад божественних пісень”, куди увійшли ЗО пісень, створених упродовж 1753-1785 років, кількох віршованих творів, перекладів та переспівів, переважно римських поетів, та збірки “Басни Харьковскіе”. Найбільшу цінність становлять пісні та байки, написані прозою. Світ інтимних думок та почуттів Сковороди найбільш...
  18. ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ. ТЕПЛИЙ ДОЩИК-СРІБНОПАД І семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Урок 46. ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ. ТЕПЛИЙ ДОЩИК-СРІБНОПАД… Мета: удосконалювати навички виразного читання віршованих творів; навчати аналізувати прочитані вірші; розвивати смислову, образну пам’ять, уміння узагальнювати, зіставляти; виховувати любов до художнього слова. II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА Ген стрибають на морозі Три ворони на дорозі. – Кар-кар-карІ За...
  19. Пісенно-поетична творчість Андрія Малишка З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі “Пісню про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”, “Білі каштани”, “Стежина”, “Цвітуть осінні, тихі небеса”. І тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові – Андрію Малишку. Пісенність – одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка....
  20. Поетична творчість Івана Франка Поетична творчість І. Франка – видатне явище в українській літературі. Вона вражає обширом та глибиною зображення життя й душі народу. У багатогранній творчій спадщині Івана Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового “Кобзаря”. Значна частина її належить до кращих надбань світової поезії....
ПОЕТИЧНА ТАЙНА ІРИНИ ЖИЛЕНКО
«
»