Поет – головний герой “Давньої казки”
Поему “Давня казка” Леся Українка написала в 1893 році. Основною темою твору є утвердження ролі поета й поезії в суспільному житті.
Яким же постає в творчій уяві славнозвісної письменниці провідник народних прагнень, талановитий провісник майбуття? Зовнішність головного героя твору звичайнісінька: На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий,- От собі – людина Божа!
Таким чином авторка підкреслює, що талановита людина зовнішньо може й не відрізнятися від інших. Значить, скарби духовності слід шукати у вчинках,
Зростання почуття громадського обов’язку поета відбувалося поступово. Спочатку, в юності, в його віршах панував опис краси природи, чистих почуттів дружби й кохання. На крилах думки поет часто линув у світи “таємні надхмарні”. Але пізніше, приглядаючись до людського лиха й перенісши фізичні страждання, намагався зброєю сміху знищувати кривду.
Поет володів даром впливати словом на думки й почуття інших людей. Спочатку він служив графові, завоювавши для нього
Поет перетворюється у лицаря духу, захисника трудящих, що ставало досить небезпечним для графа, який запропонував співцеві безбідне життя та славу. Деспот одержав таку відповідь: Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки, Золоті надіть кайдани!
Змалювавши образ незламного борця за народну справу, Леся Українка утверджує незаперечну думку: митець повинен спрямувати свій талант на служіння людям. До речі, в образі поета ми пізнаємо незламну постать дочки Прометея.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)