Поема “Наймичка” – Тарас Григорович Шевченко
Тарас Григорович Шевченко
ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ”
Поема “Наймичка”
Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді творчості цей образ набуває нових рис. За кілька років, які пройшли між написанням “Катерини” і “Наймички”, Тарас Шевченко зміцнів як поет. Він по-новому осмислює долю жінки-покритки, виводить на передній план її материнські почуття, й самопожертву в ім’я дитини.
І Катерина, і головна героїня “Наймички” Ганна несвідомо позбавили себе
Не лай мене: молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.
І дійсно, упродовж усього свого життя Ганна молилась за долю своєї дитини. Щоразу; йдучи на прощу, ставала в Києві в найми, щоб на зароблені гроші
Материнські почуття Ганни Тарас Шевченко передав простою доступною мовою, без напускного пафосу, близькою до мови народної творчості, бо й сама наймичка прожила тихе й непомітне життя, немов усі роки, прожиті в чужій хаті, спокутувала гріх перед своєю дитиною. Марко не відчував браку материнської ласки, бо упродовж усіх років Ганна була поруч, “сама не з’їсть і не доп’є, його нагодує”, “прокинеться, ворухнеться, – то вона вже скочить, і укриє, й перехрестить, тихо заколише…”.
Але який біль терпіла сама Ганна, щоб Марко не дізнався, що його мати наймичка, щоб не соромився її!
Шевченко змальовує кілька сцен, які викликають у читача глибоке психологічне напруження. Як боляче матері від того, що ніколи не звернеться її дитина до неї з найсвятішим словом “мама”. Ганна усвідомлювала, що для Марка вона завжди буде тільки наймичкою. Наймичка сама прирекла себе на муку бути поряд з сином і не мати права зізнатись йому.
Лише перед смертю Ганна сказала своєму синові, що вона не наймичка:
Прости мене
Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати,
Сучасники Шевченка дали високу оцінку поемі “Наймичка”. А Іван Франко, досліджуючи творчість великого Кобзаря, вважав, що “Наймичка” належить до найбільших тріумфів правдивої штуки і мусить уважатися за найкращий показ великої геніальності Шевченка”.
Близька до народної творчості, поема “Наймичка” відрізняється яскравим змалюванням селянського побуту, народних обрядів та звичаїв. Це й картини життя Трохима та Насті, хрестин і весілля Марка, інших релігійних обрядів, бо релігія посідала важливе місце в житті українців. Також неможливо уявити собі їхнє життя без пісні, тому в поемі використано рядки пісень, та й слова самого автора часто звучать як пісня.
Отже, поема “Наймичка”, як і всі інші твори Тараса Шевченка другого періоду, – це твір незрівнянно тонких людських почуттів і широкого світогляду, які виросли з національної суті великого Кобзаря. ?