Подяка вчителям
Ось так і спливає час. Летить стрімко за водою, його не повернути. І лише згодом розумієш, що дитинство, школа, Вчитель вже давно минули, стрімка течія часу віднесла все це в бурхливий Океан Життя. Все.
І стає ненависний у школі Вчитель раптом таким рідним і близьким, що хочеться по-дитячому схилити голову йому на плече і розповісти про всі-всі життєві перепетії. Він вислухає, допоможе, заспокоїть і захистить своїми широкими долонями.
Хочеться-таки знов знаходити прихисток у дорослих, чути лагідне, а коли й гнівне, але все ж таки добре й щире
Такі вже сурові реалії нашого жорстокого життя. Я встаю перед Вами на коліна за все, що Ви зробили для мене в житті. Ви допомогли встояти на ногах, захистили від життєвої бурі, дали прихисток моїй зраненій душі, навчили не падати ниць перед черствістю і прагматизмом, якими вщерть заповнена наша й без того грішна земля.
Я ціную кожне Ваше гнівне слово, кинуте в мій бік, бо, вжаливши один раз тоді, воно сто разів захистить мене в майбутньому. Дякую Вам за те, що Ви є на землі. Без Вас не було б Добра на світі, та й світу,
Але є Ви – Берегиня Тепла і Любові, Світла й Радості. Ваш образ все життя зберігатиму в серці, до нього приходитиму по допомогу, з нього, мов з чистого джерела, братиму воду для спраглої і зраненої моєї душі. Я дякую Богові, що Він подарував мені Вас, як матір в дитинстві, і як Моїсея в дорозі життя.