Початок творчості Жуковського – художній аналіз
При звістці про смерть Пушкіна аристократичне суспільство на чолі із царем майже не приховувало своєї радості, було на боці його вбивці.
У народі смерть Пушкіна переживалося як велике горе. Дочка Карамзина розповідає: “Протягом трьох днів, у які його тіло залишалося в будинку, велика кількість людей всіх віків і всякого звання безперервно тіснилися пестрою юрбою навколо його труни. Жінки, старі, діти, учні, простолюдини в кожухах, а інші навіть у лахміттях, приходили поклонитися пороху улюбленого народного поета. Не можна було без розчулення
За два дні біля труни Пушкіна побувало до 50 тисяч чоловік.
Убивство Пушкіна викликало в широких масах величезне збурювання. Уряд злякався й поспішив вжити заходів, щоб уникнути народної демонстрації під час похорону великого поета. Пушкіна навіть мертвий був страшний царському уряду.
Після відспівування труна була знесена в підвал церкви, і доступ до нього був перепинений. Було наказано таємно поховати тіло Пушкіна у Святогорском монастирі, біля Михайлівського.
Уночі 3 лютого труна з порохом Пушкіна в супроводі жандармів відправили до місця поховання. Супроводжувати труну дозволено було тільки одному із друзів поета – А. И. Тургенєву. Проводжав Пушкіна в останню путь і його вірного дядька Микита Козлов.
6 лютого труна була опущена в могилу в присутності Михайловских і тригорських селян. У їхній особі російський народ зі слізьми на очах і болем у серце прощався з великим народним поетом, убитим царатом