ПЛАНИ – ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ.
ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО
ПЛАНИ
Історія створення роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
I. В основі сюжету роману – невигадана історія. (Навесні 1872 року Панас Мирний їхав у службове відрядження з Полтави до Гадяча. Розговорився з хлопчиком-візником, той і розповів Мирному історію селянина-розбійника Василя Гнидки, який вирізав сім’ю заможного козака і був засуджений до каторжних робіт.
Письменника зацікавила насамперед особа Гнидки, він замислився над тим, що ж штовхнуло його
II. Шлях від нарису до роману.
1.Нарис “Подоріжжя од Полтави до Гадячого”. (Почута від візника розповідь лягла в основу нарису “Подоріжжя од Полтави до Гадячого”, який став важливою віхою на шляху створення роману. У нарисі автор передусім зосереджує увагу на проблемі деградації особистості, яку характеризували як людину не бідну і здатну до багатьох справ.
2.Повість “Чіпка” – перша редакція роману. (Протягом літа й осені 1872 року Панас Мирний працював над повістю “Чіпка”, у якій також переповідав почуту про Василя Гнидку історію. Повість “Чіпка” – перша редакція майбутнього великого соціально-психологічного роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. У повісті автор зосередив головну увагу на постаті центрального героя твору – Чіпки Варениченка, але ще недостатньо чітко окреслює основні події сюжету. У творі ще майже відсутні історичні екскурси, розповіді про земство, царський суд, поверхово змальовувалося життя Максима Гудзя, Явдохи, Грицька, Христі.
Завершений твір письменник надіслав для рецензування братові Івану Білику – відомому українському критику. Твір І. Білику сподобався, але вимогливий критик висловив низку слушних зауважень і пропозицій щодо змісту, сюжету та характеротворення.
Одержавши рецензію на початку 1873 року, Панас Якович переглянув текст повісті, зробив відповідні правки, виправив деякі суперечності в образі головного героя, дещо деталізував, намітив сюжетну лінію про Грицька тощо. І поклав твір до шухляди, дотримуючись творчого принципу: “Нехай вилежиться та достигне, як та овоч на дереві”.)
3.Продовження роботи над твором. (Навесні 1873 року Панас Мирний повернувся до рукопису і практично почав писати твір заново – розгортати повість у багатоплановий соціально-психологічний роман, який назвав “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.
Автор переробив твір ще двічі, поглиблюючи образи та ситуації за рекомендацією І. Білика. У листопаді 1875 року роман був поданий до цензури.)
II. Про що говорить назва твору. (Назва “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” була промовистою. Вона говорила про те, що народ не терпітиме кривди, яка чиниться щодо нього. І. Білик та П. Мирний умотивовували поведінку своїх персонажів соціальними причинами, умовами їхнього життя, які врешті й приводили їх на слизьку дорогу, робили пропащою силою, калічили їх морально, ставали причиною трагедій.)
Борис Грінченко – письменник, вчений, громадянин
Хто він – Б. Грінченко? (Б. Грінченко – один із небагатьох істинних патріотів України. Він належить до когорти тих, які вибирають собі найтяжчу дорогу і наполегливо простують нею до досягнення своєї мети.
Борис Грінченко – письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, автор славнозвісного “Словаря української мови”. Він – гордість України.)
І. Життя і творчість Б. Грінченка – громадянський подвиг.
1.Дата і місце народження письменника. (Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області у родині збіднілих дрібнопомісних дворян.)
2.Життєве кредо Б. Грінченка. (Письменник у своїх творах намагався передати гарячу синівську любов до рідного народу.
“На поезію завжди я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці – часом любої, дорогої, здебільшого – нудної, наймитської. Моя пісня – то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія”, – зізнавався митець.
Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його “силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява”.)
3.Творчий доробок письменника. (Б. Грінченко – автор поетичних збірок “Пісні Василя Чайченка” (1884 p.); “Під сільською стріхою” (1886 p.); “Під хмарним небом” (1893 p.); “Пісні та думи” (1895 p.); “Хвилини” (1903 p.). Його перу належать такі прозові твори: дилогія “Серед темної ночі” (1901 p.), “Під тихими вербами” (1902 p.); оповідання та п’єси: “Лісні зорі”(1897 p.); “Нахмарило” (1897 p.); “Степовий гість” (1898 p.); “Серед бурі” (1899 p.); “На громадській роботі” (1901 p.).
4.Б. Грінченко – лексикограф. (Вершинним досягненням письменника є укладений разом із дружиною Марією Загірною чотиритомний “Словарь української мови” (1907-1909 pp.). Цю видатну роботу було відзначено академічною премією ім. М. Костомарова.)
5.Сенс життя письменника. (Сенс життя Б. Грінченко вбачав у боротьбі за українську національну ідею в час, коли все українське витравлювалося з усіх сфер суспільного життя. У своїх “Листах з України Наддніпрянської”, надрукованих у “Буковині” в 1892-1893 pp., він аналізує причини занепаду національної боротьби, висловлює побажання та поради щодо активізації процесів відродження.
Віддаючи належне своїм попередникам (зокрема Г; Квітці, М. Костомарову та ін.), Б. Грінченко не втримується від їдкого зауваження, наголошуючи, що в тодішньому українському діячеві сиділо “дві душі: одна українська, а друга – російська”, а тому “хотілося і рідному краєві послужити”, і не прогнівити того, хто може пожалувати “Станіслава на шию”.)
6.Життєві випробування. (Доля Б. Грінченка не була легкою. За поширення заборонених царським урядом видань він був заарештований і кілька місяців провів у в’язниці. Найбільшим ударом для письменника стала смерть дочки Насті та її малорічного сина. Сам письменник хворів на сухоти.)
7.Дата, місце і причини смерті. (Письменник довго і тяжко хворів на сухоти. Різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно – 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті. Поховано Б. Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.)
III.”Більше працював, ніж жив” (М. Чернявський). (Б. Грінченко прожив небагато, але цінність життя вимірюється, як відомо, тим, що людина по собі залишила. Борис Дмитрович – відомий письменник, фольклорист і етнограф, талановитий критик і публіцист, визнаний лексикограф, педагог і видавець.)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)