ПЛАН – О. ДОВЖЕНКО
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1940-1950 РОКІВ
О. ДОВЖЕНКО
ПЛАН
“Щоденник” 0. Довженка – важливий історико-літературний документ епохи
I.”Щоденник” О. Довженка – виняткової сили людський документ. (“Щоденник” О. Довженка порівняно недавно прийшов до читача. З його сторінок письменник постає перед нами зовсім не таким, яким його представляли офіційні критики. Тут ми бачимо людину-патріота, небайдужу до долі країни, до долі людей. Вражає спектр питань, які хвилюють письменника, його реакція на різні закони, укази, ставлення
II. Оцінка праці О. Довженка літературознавцями. (Більшість критиків і літературознавців називають “Щоденник” О. Довженка промовистим документом жахливої доби тоталітаризму. Відомий письменник і літературознавець О. Під – суха так оцінив цю працю: “Як і Шевченко, Довженко лишив нам сповнену драматизму сповідь, виняткової сили людський документ. Геть-чисто все помічало його всевидюче око – і те, що відбувалося з рідним народом в той чи той момент, що чекало на нього в майбутньому. Не знаю іншого художника, хто
III. Історія створення “Щоденника”. (О. Довженко почав робити записи 1941 р. Спочатку вони були нерегулярними, а з березня 1942 р. письменник постійно записує до свого зошита свої думки, роздуми, факти, які його зацікавили чи вразили, свої творчі плани. І веде їх до останніх років життя (1956 p.). Після 1943 року, після заборони “України в огні”, щоденник стає для Довженка чи не єдиним місцем, де він може чесно й відверто висловитися, задовольнити свої внутрішні потреби в самореалізації.
“Щоденник” – це чотири записні книжки, що охоплюють 1941 – 1944 pp., і щоденник 1945-1956 pp.)
IV. Особливості “Щоденника”. (Особливістю записів Довженка є те, що почав він їх вести у так званому критичному віці, тобто у другій половині життя. Письменник, який не мав змоги прямо висловити свої думки, задовольняв цю потребу шляхом записування їх у зошит, таким чином знімаючи стан душевного напруження. Саме на сторінках щоденника письменник розпочав роботу над повістю про дитинство “Зачарована Десна”. У “Щоденнику” відображено душевний стан його автора та складні обставини його соціального і творчого життя.)
1.Щоденник – це річ дуже особиста. (Тлумачний словник пояснює, що щоденник – це щоденні записи індивідуального характеру про події, факти, враження від чогось тощо. Він пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя. Особливістю “Щоденника” Довженка є те, що в цій глибоко особистій речі ми не знаходимо розповіді про власне життя. Тут – роздуми про долю рідного народу, про те, як допомогти йому в трагічний час та застерегти від помилок.)
2.Яким постає автор зі сторінок свого твору? (Зі сторінок “Щоденника” перед нами постає людина, яка бачила далеко й глибоко, аналізувала тонко й усебічно. Якщо відступ радянських військ у 1941-1942 роки пояснювали раптовістю нападу німецьких військ, то Довженко до свого блокнота 1942 року записав: “Не було у нас культури життя – нема культури війни. Тому страждаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо”.)
3.Погляд письменника на становище в країні. (Письменник розумів, що трагедія його як людини й митця полягає в тому, що він часто був не згодний з офіційною точкою зору. О. Довженко засуджував тоталітарну систему, яка виховувала кар’єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, які не хотіли й не вміли жити власним розумом, скрізь шукали підступів “класових ворогів, ворожої ідеології”. Жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині було важко. Висловлювати свої думки було небезпечно, тому й не дивно, що найкращими товаришами і розрадою стали для Довженка папір та перо.)
V. Національна ідея в “Щоденнику”. (Письменнику боляче від того, що так мало залишилося людей, які вболівають за національну ідею. Інтелектуальна верхівка працює на користь інших держав, збагачує культуру й розвиває науку інших народів. Він з болем говорить про занедбані пам’ятки старовини, критичний стан музеїв, про витравлювання всього українського в інститутах: “Непошана до старовини, до свого минулого, до історії народу є ознакою нікчемності правителів, шкідлива і ворожа інтересам народу. “…Країна виховання безбатченків! Безбатченків без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру, як не у нас”.)
VI. Звернення до вселюдських проблем. (Та письменник не зупиняється тільки на роздумах про власну долю та долю свого народу. Як людина справді небайдужа, О. Довженко не обминає у своїх роздумах і загальнолюдських проблем. Його хвилює майбутнє Землі, особливо у зв’язку з появою і першим застосуванням атомної зброї. Після бомбардування японських міст Хіросіми й Нагасакі він занотовує у своєму “Щоденнику”: “придбавши крила, людина уподібнилася не ангелу, а дияволу. Сьогодні диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того, з чого Бог створив всесвіт, – до атома. Перше, що людина зробила з божественним атомом, – бомбу…”)
VII. Значення “Щоденника” О. Довженка. (На більш ніж чотирьохстах сторінках друкованого тексту лише кілька рядків про любов до дружини й друга Юлії Солнцевої, про свою хворобу й матеріальні нестатки. Всі інші записи стосуються життя країни. “Щоденник” – це присуд добі тоталітаризму. Він допомагає краще зрозуміти час, літературу цього періоду, драматизм долі багатьох письменників і самого Довженка.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)