“Пісня про Роланда” зразок французького героїчного епосу
Король наш Карл, великий імператор, Сім довгих літ в Іспанії провів. Гористий край здобув він аж до моря, – Нема вже замка, щоб йому не здався, В руїнах всі міста і їхні мури, Крім Сарагоси на верху гори. Король Марсилій править там невірний, Мухмеду служить, Аполліна молить, – Та не минуть йому за те біди.
“Пісня про Роланда” є класичним зразком давнього французького епосу. Первинно цей текст виконувався на зразок українських дум – тобто у музичному супроводі. Але й зараз, коли ми не маємо змоги почути цей текст у чийомусь виконанні,
В основі “Пісні про Роланда” лежать реальні історичні події. 778 року насправді відбувався військовий похід під проводом Карла Великого і того ж року у Ронсевальській ущелині загинув великий загін воїнів на чолі із графом Ролан – дом. Але автор епічного твору досить вільно трактує ці події. Пісню створено вже у XІ сторіччі, тобто за кількасот років після означених подій. Зрештою, автор додає не тільки художнього вимислу, створюючи більш повні образи героїв, описуючи їхній внутрішній світ. Автор змінює чи інтерпретує й цілком
Але відкинемо ці питання: не нам оцінювати цей твір, адже час і сотні й тисячі людей вже оцінили його! Мою особливу увагу як читача привертає головний образ твору – образ Роланда. Можна було б переповідати сюжет, але у самій “Пісні…” сказано достатньо про нього, навіть самі слова Роланда достатньо характеризують його:
Могучий Карл промовив до Роланда: “Лишаю тут з тобою, любий графе,
Всього свого я війська половину, Воно тебе від смерті порятує”. “Цього не треба, – відповів Роланд, – Себе і рід свій я не посоромлю! Лишіть зо мною двадцять тисяч франків І йдіть спокійно: поки я живу – Ніхто вас вже ніяк не потривожить”.
Можливо, хтось назвав би мужність Роланда самовпевненістю, необережністю, а мені здається, що саме на таких людях і тримається наш світ. Саме завдяки таким людям і відбуваються усі найголовніші перемоги, а інші, не такі сміливі, вірять у певні ідеї, не втрачають надії на краще…
Поруч із Роландом у творі діє Ганелон – вітчим Роланда. Ганелон – зрадник. І я маю багато думок з приводу цього образу, але, мабуть, вони достатньо зрозумілі, аби їх не пояснювати. Зраді немає прощення. І душевній ницості – так само.
“Пісня про Роланда” є класичним зразком давнього європейського епосу. За формою, за сюжетом, за змістом. Але за тими проблемами, що порушено у творі, “Пісня про Роланда” є не тільки цікавим, а й дуже повчальним твором.