Зразок давнього героїчного епосу

Літературознавчий термін “епос” походить від грецького “розповідь”. Індійці називали “Рамаяну” – перший власне літературний твір – “першою поемою”, а її ймовірного автора Вальмікі – першим поетом.

У “Рамаяні” розповідається про сина царя Айодг’ї – Раму, його героїчні подвиги та шляхетні вчинки. В образі Рами давні індійці втілили свої уявлення про справедливість, сили кохання й добра.

Рама з юності вирізнявся красою, мудрістю, силою і хоробрістю. Його дружиною стала прекрасна царівна Сіта.

Рама здобув право одружитися з Сітою, коли переміг у змаганні інших царевичів і царів – тільки йому вдалося зігнути міцний і величезний лук батька Сіти – царя Джанаки. Цей лук мав чарівні властивості, бо подарував його цареві сам бог Шива. Довгі роки Рама і Сіта жили щасливо. І ось цар Дашарахта вирішив проголосити Раму своїм спадкоємцем і передати йому царську владу. Дізнавшись про це, друга дружина царя Дашарахти Кайкеї нагадала чоловікові, що той дав їй колись обіцянку виконати два її бажання. Тепер вона хотіла, щоб цар відправив Раму на чотирнадцять років у вигнання, а спадкоємцем проголосив її сина –
Бхарату. Горю царя Дашарахти не було меж, але Рама сам змусив батька дотримати своє слово і пішов у вигнання. Разом із Рамою добровільно пішли його дружина Сіта та брат Лакшма-на. Цар Дашарахта не зміг витримати розлуки з улюбленим сином Рамою і помер. Трон мав посісти Бхарата. Але той не вважав, що має на це право, тому подався до лісу, де жили відлюдниками Рама, Сіта і Лакшма-на, щоб запропонувати законному спадкоємцеві трон. Друзі і родичі радили Рамі пристати на пропозицію брата. Але Рама вирішив бути вірним пам’яті батька і до кінця виконати його волю. Бхарата змушений був повернутися в столицю без Рами, але на знак того, що він не вважає себе законним царем, поставив на трон сандалі Рами.

Рама і Лакшмана берегли спокій лісних відлюдників, перебили багато лісових чудовиськ. Одного разу Лакшмана відрізав вуха і ніс у чудовиська Шурпанакхи, жінки-ракшаси, яка хотіла вбити Сіту. Шурпанакха поскаржилася своєму братові, десятиголовому демону Равані, володареві острова Ланки. Равана, дізнавшись про красу Сіти, викрав її у Рами і переніс на своїй летючій колісниці на острів Ланку. Там він намагався спокусити Сіту розкішшю та багатством, якщо вона стане його дружиною. Але Сіта залишається вірною Рамі. Равана ув’язнює її і загрожує їй смертю, якщо Сіта через дванадцять місяців не змінить свого рішення.

Рама розшукав і визволив Сіту, вбивши Равана. Смерть Равана означає перемогу Рами над силами зла. Однак у присутності багатьох тисяч свідків Рама відштовхує від себе Сіту і говорить, що підозрює її у невірності. Сіта кидається у вогонь, але вогонь не шкодить Сіті, а з полум’я піднімається бог вогню Агні і переконує Раму у невинності Сіти. Рама пояснює, що сам був переконаний у вірності Сіти, але хотів, щоб у тому переконалося все військо.

Після примирення із Сітою Рама повертається в Айодх’ю, де Бхарата з радістю поступається йому троном. Але на цьому випробування Рами і Сіти не закінчуються. Одного разу дійшла до Рами чутка, що народ не вірить у доброчесність Сіти і побоюється, що це погано вплине на всіх жінок країни. Рама змушений підкоритися волі народу і наказув Лакш-мані відвести Сіту в ліс, до відлюдників. Сіта стійко сприймає новий удар долі, її приймає під свою опіку відлюдник Вальмікі. У його лісовій хижі у Сіти народилися двоє синів – Куша і Лава. Вальмікі виховав їх, а коли вони підросли, навчив їх розповідати поему про Раму, яку сам склав. Одного разу вони розповіли цю поему під час жертвоприношення у присутності самого Рами. Рама впізнав своїх синів і послав за Сітою та Вальмікі, знову підтвердив чистоту і вірність дружини Рами, але Рама ще раз захотів, щоб Сіта довела це перед усім народом. Сіта закликала мати-землю бути її свідком, і земля, на прохання Сіти розступилася і поглинула вірну дружину Рами. Тільки після смерті на небесах Рама і Сіта з’єдналися навіки.

У поемі багато монологів героїв, в яких відбиваються їхні почуття і думки. Тугою за втраченим коханням, надіями, що не справдилися, визначаються майже всі монологи головних героїв поеми. Автор майстерно використовує описи природи, які допомагають розкрити почуття героїв. У поемі подаються розгорнуті описи різних пір року, зміна яких є символом оновлення життя. Описи природи наче подані очима героїв і передають їхній настрій. Так, Рама, шукаючи Сіту, приходить весною на берег озера Пампи. Чисті воді озера сяють у сонячному світлі, як коштовне каміння; яскраві квіти, зелена трава здаються барвистим килимом. Але в душі Рами ці прекрасні краєвиди тільки посилюють тугу за коханою. І яскраві барви пейзажу зливаються в його уяві в картину весняної пожежі. Червоні квіти здаються йому гарячим вугіллям, жовте листя – полум’ям. Але природа може зменшити страждання, вона – найбільше благо, дароване людині. Так, коли Рама і Сіта разом ідуть у вигнання, перед ними наче уперше відкривається краса природи, яка примушує героя забути те, що він втратив, виконуючи батьківську волю.

Художня досконалість поеми, її емоційна напруженість забезпечили “Рамаяні” довге життя і любов індійського народу. Рама став одним із найулюбленіших героїв Індії. Цей образ став для індійців символом людських чеснот.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зразок давнього героїчного епосу