Пісні у творчості Андрія Малишко
Такими Є пісні Андрія Малишко, що оздоровлюють мою душу, допомагають зберегти віру в людину, у неневірну любов, у щиру дружбу, у силу світової краси. Сьогодні, коли ми будуємо незалежну Україну, пісні Малишко “Пісня про рушнике”, “Стежка”, “Ранку солов’їні”, “Учителька моя”, “Білі каштани” з нами. І передадуться в спадщину нашим дітям. Материнській любові й відданості присвятив поет схвильовані рядки “Пісні про рушнике”. Проводжає мати сина в далеку дорогу. У її погляді – тривога й смуток, але й надія на щасливе
И твоя неневірна материнська ласкава посмішка, И засмучені очі добрі блакитні твої
Материнську віру у світлу долю сина поет втілює в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини й материнське благословення. Щирий уклін рідній неньці за її турботу, вірну любов і пещення. Скільки пісень складені в народі про ніжну любов! Воно ніколи не забувається, навіть сниться ночами. Найбільше довелася по душі пісня Малишко “Ранку
Снову цвітуть каштани, Хвиля дніпровська б’є, Молодість мила, Ти серце моє! Стежка життя…
Це по ній кожний повинен пройти гідно. І яке вона буде й де проляже? Або десь на чужині, або в рідному краї?.. У пісні “Стежка” поет призиває не кидатися в далекі мири в погоні за даремним щастям. Щоб потім не каятися й не тужити за батьківщиною. За тією стежкою, “дощами митой-перемитой”, що пролягає “між круглих соняшників” і веде на батьківщину. Як же її не поважати, не благоговіти перед нею! У вільного народу незалежної України будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, більше світлої радості й надії. Але ніколи не прийдуть у забуття серцеві пісні Андрія Малишко – добрі супутники й порадники