Пісенні фрагменти та їхня функція в “Наталці Полтавці” І. Котляревського
У п єсі “Наталка Полтавка” налічується 22 пісні. За своїм змістом серед цих пісень є ліричні (“Віють вітри”, “Сонце низенько, вечір близенько…”), історичні (“Гомін, гомін… по діброві”), бурлацькі (“Та йшов козак з Дона…”), жартівливі (“Дід рудий, баба руда”), сатиричні (“Всякому городу нрав і права”).
Ці пісні не є випадковими в п’єсі, кожна з них несе сюжетне навантаження, допомагає глибше розкривати внутрішній світ дійових осіб.
Так, у пісні, яку співає мати Наталки (“Чи я тобі, дочко, не добра
Чи я тобі, дочко, не добра желаю,
Коли кого зятем собі вибираю?
По старості моїй живу через силу,
Не дождавшись Петра, піду і в могилу.
Тебе ж без приюту, молоду дитину,
На кого оставлю, бідну сиротину?
А в пісні Петра “Сонце низенько, вечір близенько” передано щире й вірне кохання хлопця до Наталки.
Сонце низенько! Вечір близенько,
Спішу до тебе, лечу до тебе, моє серденько!
Волелюбність Петра передається піснею “Та йшов козак з Дону…”:
Не спасибі долі, коли козак в полі,
Бо коли він в полі, тоді він на волі. Використовуючи пісню Г. Сковороди “Всякого городу нрав і права”, возний перекручує її і виправдовує шахрайство, брехню, хабарництво.
Всякий, хто вище, то нижчого гне, –
Дужий безсильного давить і жме,
Бідний багатого певний слуга…
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить…
А життєрадісний і дотепний Микола за короткий час перебування на сцені проспівав 4 пісні, та ще й які! “Гомін… по діброві” свідчить про його любов до минулого свого краю, про захоплення відвагою предків.
Такою ж патріотичною є пісня про Ворсклу, в якій відчувається почуття гордості за славних предків, що боронили рідну землю:
Козаченьки з москалями
Потішились над врагами.
Добре бившись за Полтаву
Всій Росії в вічну славу!