Піонери, або Біля витоків Саскуіханни
Ранній грудневий вечір 1793 Коні повільно тягнуть в гору великі сани. У санях батько і дочка – суддя Мармадьюк Темпл і міс Елізабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворилася. З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сіл – оброблені поля.
Вечірню тишу порушує гучний собачий гавкіт. З підступає до дороги лісу вискакує олень. Суддя вистачає двостволку і двічі стріляє в звіра. Олень продовжує бігти. Раптом лунає постріл з-за дерев. Олень підстрибує. Ще один постріл –
На дорогу виходить Шкіряний Панчоха – Натті Бампо. Він уже старий, але виглядає як і раніше міцним.
Натті вітає Темпла і злегка жартує над його невдалим пострілом. Суддя гарячкує, доводить, що потрапив в оленя. Але з-за дерева виходить молодий чоловік – він поранений в плече одній з дробин. Суддя припиняє суперечка і, стурбований, пропонує потерпілому допомогу. Юнак упирається. До прохань батька приєднується дівчина, спільними зусиллями вони умовляють пораненого.
При спуску з гори до містечка, розташованого на березі озера, Мармадьюка з дочкою зустрічають четверо, серед
У будинку судді лікар-самоучка витягує дробину з плеча юнака. Від подальшої допомоги ескулапа молода людина відмовляється, а довіряється непомітно з’явився “індіанця Джону” – давньому своєму знайомому, спившемуся індіанця Чингачгуку.
Мармадьюк Темпл пропонує Оліверу Едвардсу – так звуть потерпілого незнайомця – відшкодувати заподіяну йому шкоду, але він, дуже роздратований, відмовляється.
На ранок Річарда чекає приємний різдвяний сюрприз. Клопоти Мармадьюка виявилися успішними – його брат призначений шерифом округу. Гроші, довірені судді напередодні війни за незалежність одним і компаньйоном містером Еффінгема, принесли плоди гідні – весь округ в руках судді. Мармадьюк пропонує Оліверу посаду секретаря. Молода людина має намір відмовитися, але Чингачгук переконує його погодитися.
Сувора зима нарешті пройшла. Початок весни – бездоріжжя, сльоту, бруд. Але ж не сидіти вдома?! І Елізабет з подругою часто прогулюються верхом. Одного разу в суспільстві Мармадьюка, Річарда та Олівера дівчата їхали лісистим гірським схилом. Суддя віддавався спогадам про труднощі заселення цього краю. Раптом Олівер закричав: “Дерево! Хлеще коней! ” Звалилося величезне дерево. Всі проскочили. Олівер Едварді з ризиком для життя врятував подругу Елізабет.
На озері тане останній кригу. Весна одягає зеленню поля і ліси. Жителі містечка віддаються масового – набагато більшого, ніж це необхідно для прожитку, – винищення перелітних птахів і нереститься риби. Шкіряний Панчоха гнівно їх засуджує. “Ось що виходить, коли у вільне край приходять люди! – Говорить він. – Щовесни, сорок років поспіль, я бачив, як пролітають тут голуби, і, поки ви не почали вирубувати ліси і розорювати галявини, ніхто не чіпав нещасних птахів “.
Настало літо. Елізабет з подругою йдуть на прогулянку в гори. Від пропозиції Едвардса супроводжувати їх Елізабет відмовилася досить рішуче. Олівер спускається до озера, сідає в човен і поспішає до шкіряні панчохи. Не заставши нікого в хатині, відправляється ловити окунів. Виявляється, Натті Бампо з Чингачгук теж на рибному лові. Едварді приєднується до них. Далекий гавкіт собак насторожує шкіряні панчохи. Мисливцю здається, ніби його собаки зірвалися з прив’язі і женуть оленя. Дійсно, на березі показується олень. Рятуючись від собак, він кидається у воду і пливе у напрямку рибалок. Забувши про все, Натаніель з Чингачгук переслідують його. Олівер намагається застерегти їх, кричить, що мисливський сезон ще не відкрито, але, піддавшись азарту, приєднується до переслідувачам. Утрьох вони заганяють тварина, і Шкіряний Панчоха вбиває його ножем.
Тим часом дівчата, супроводжувані одним лише старим мастіфом, заходять все далі в ліс. Натикаються на пуму з дитинчам. Той, граючи, підходить до вищирених мастиф, але пес швидко розправляється з “кошеням”. Але тут на пса кидається мати. У відчайдушній боротьбі мастиф гине. Елізабет з жахом дивиться на пуму, що готується до стрибка. За її спиною лунає постріл – величезна кішка котиться по землі. З’являється Шкіряний Панчоха і другим пострілом добиває звіра.
Мармадьюк у скруті: рятівник його дочки звинувачений – стараннями кузена Річарда! – Не тільки в незаконному полюванні, але і в опорі владі (коли Дулітл – світовий суддя і за сумісництвом соглядатай шерифа – намагався зробити обшук в його хатині, мисливець відкинув “добровольця” геть та ще й пригрозив рушницею прихопленими для підкріплення силачу лісорубові Біллу Кербі).
Суд. З незаконним полюванням складностей ніяких: штраф за зацькованого оленя покриває премія за вбитих пум. Опір представникам влади – багато серйозніше. І якщо звинувачення в образі містера Дулітл присяжні відхиляють, то по другому пункту – загроза зброєю – шкіряні панчохи визнають винним. Мармадьюк Темпл засуджує його до першої години перебування біля ганебного стовпа, місячного тюремного ув’язнення і ста доларам штрафу.
Елізабет засмучена. Батько переконує її, що по-іншому він вчинити не міг, вмовляє відвідати Натаніеля у в’язниці і передати йому двісті доларів. Мисливець радий появі дівчини, проте від грошей категорично відмовляється. Єдине, що він згоден прийняти від випадково дізналася про втечу Елізабет, це банку хорошого пороху. Дівчина з радістю погоджується. Після її відходу – за допомогою Олівера – Натаніель біжить.
На другий день Елізабет відносить в обумовлене місце порох. Однак замість мисливця знаходить там лише впав у транс Чингачгука. Індіанець бурмоче щось про швидкий відхід до предків, про жалюгідну долі свого народу. Пересушене сонцем повітря понемножечку стає гірким – запахло паленим, і з’явився дим. Почувся голосний тріск, замигтіло полум’я – лісова пожежа! Дівчина розгубилася, почала кликати шкіряні панчохи. З’являється Едварда. Він намагається врятувати дівчину, але полум’я все ближче. Здається, немає порятунку. Перед обличчям нової загибелі Олівер Едварді пояснюється Елізабет в любові. І, як завжди, у потрібний час і в потрібному місці виявляється Шкіряний Панчоха. Зваливши на. спіну байдужого до всього Чингачгука, він руслом струмка, крізь дим і вогонь виводить всіх у безпечне місце. Починається гроза. Чингачгук вмирає.
Відкривається таємниця Олівера Едвардса. Юнак – син емігрував до Англії і пізніше загиблого друга і компаньйона Темпла містера Едвардса Еффінгема. Онук зниклого безвісти, легендарного Олівера Еффінгема. Виявляється, патріарх ще живий. І це його, що розорився аристократа, намагалися приховати від людських пересудів воювали колись під його початком Натаніель з Чингачгук. Звідси їх самітницький життя, викликала у сусідів пересуди і неприязнь. Який впав у дитинство дідуся пред’являють присутнім. Загальне примирення. Мармадьюк Темпл, виявляється, не тільки зберіг і примножив довірену йому стан, але і заповів його порівну дочки і сім’ї Еффінгема. Елізабет і Олівер усамітнюються. Їм є що сказати один одному.
Осінь. У вересні відбулося весілля Олівера Едвардса і Елізабет. Кілька днів по тому помер легендарний Олівер Еффінгем, і його поховали на місці згорілої хатини Натаніеля, поруч з могилою великого воїна Чингачгука. Сонячним жовтневим ранком маленьке кладовище відвідують молодята. Застають там шкіряні панчохи. Незважаючи на всі вмовляння друзів, він прощається з ними і вирушає в дорогу. “Мисливець пішов далеко на Захід – один з перших серед тих піонерів, які відкривають у країні нові землі для свого народу”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)