Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” (І. Багряний)
Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на купу перешкод і зазнаючи багатьох ударів долі, торують дорогу до своєї мрії – щасливого життя. У таких сміливців є всі шанси якось сказати оте сакраментальне: “Я – щаслива людина”.
Одні, не зовсім сміливі, рухаються до щастя невпевнено, ніби крадькома, боячись, що можуть зазнати поразки. От “зірка долі” й показує норов: то з’являється, то зникає. Прикладом такої життєвої стратегії може бути рух до щастя Чіпки – головного героя Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Коли хлопець рішуче, чесно й натхненно бореться за “тепле” місце під
Інші ж, дійсно сміливі, тобто впевнені у власних силах, вольові, уперті, завзяті, непорушні у своїх намірах, завжди йдуть уперед до щастя, долаючи всі перепони, незважаючи на всі поразки й невдачі. Прикладом такої дійсно сміливої людини для мене є той же Іван Багряний, над словами якого я зараз розмірковую. Його життя сповнене боротьбою, у якій письменник міг би не один раз утратити бойовий запал. Та ж ні: краще вмерти під час руху, боротьби, аніж жити, схиляючись перед долею й ворогами, – заявляє він і кидається в новий бій… і перемагає. Я впевнений, що у своєму житті Івану Багряному стало снаги зробити все, щоб із гордістю сказати: “Я прожив щасливе життя!”
Отже, дійсно сміливим людям щастя вдається досягти завжди, не завжди сміливим – інколи, боягузам – ніколи. У правильності такого висновку переконує життя. На жаль, у цьому переконує те саме життя, у круговерті якого нечасто люди вмудряються залишатися сміливими, а отже, бути завжди щасливими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)