Перші романи Фуэнтеса
Народився в м. Панама в сім’ї дипломата. Протягом 1944-1950 р. учився в Мехіко й Женеві, потім працював у мексиканському столичному університеті, міністерстві закордонних справ, ООН, в 1975-1977 р. був послом Мексики в Парижі, займався журналістикою, багато подорожував по різних сторонах світу. З літературними творами почав виступати із середини 50-х рр. В 1954 р. був виданий перший збірник оповідань Фуэнтеса “Замасковані дні” (“Los dias enmascarade”). У древнеацтекском календарі так називалися п’ять останніх днів року, короткий період непевності
Перетин часу, момент рівноваги між минулим, що вже втратило свій вплив, і майбутнім, що ще не почалося, це, по Фуэнтесу, виразний символ мексиканської соціально-політичної дійсності. У новелах збірника письменник звертається до мексиканського фольклору, хоча провідною лінією його творчості він не стане. Сам Фуэнтес так сформулював дві основних Теми, які стали магістральними в його подальших творчих пошуках: “Тема міста Мехіко – такого таємничого й у певному змісті огидного, і тема соціальної дійсності країни… обидві теми представлені
На противагу видатній плеяді латиноамериканських романістів, які розробляли у своїй творчості принципи “магічного реалізму” і з якими зв’язували Майбутнє латиноамериканського роману, Фуэнтес, навпаки, заперечував позитивному впливу на сучасну культуру міфологічного елемента, що вважав “реліктом минулого” і активно експериментував з романним жанром у дусі поставангардистской поетики
Уже перший роман Фуэнтеса “Край прозорого повітря” (“La region mas transparente”, 1958), у якому письменник сміло експериментує з технікою оповідання, приніс йому літературне ім’я. У романі відтворена широка панорама життя пореволюційної Мексики, змальовані різні суспільні прошарки – від найбідніших до найбагатших: шофери, робітники, повії, банкіри, що зубожіли аристократи, буржуа й великосвітські добродії. Докладніше описаний сучасний мексиканський інтелігент Родриго Поля. Це людинаа, що тривалий час сумнівається в правильності своїх рішень і вчинків і, зрештою, робить вибір на користь конформізму. Поля стає модним сценаристом, але, як і багато хто його сучасники, віддає ідеали юності, ідеали мексиканської революції, героєм якої, як він думає, був його батько, що, втім, також спростовується автором. Письменник підводить свого читача до думки, що мексиканська революція робилася руками не тих, хто прийшов до влади пізніше; героїзм мексиканських революціонерів – давно перекручене й перепродане поняття, що згодом ще більше стає предметом фальші й демагогії
Два наступні романи Фуэнтеса поглиблюють соціально-критичну спрямованість його творчості й разом з тим ознаменовані деяким послабленням уваги до проблем художньої форми. У романі “Чиста совість” (“Las buenas conciencias”, 1959) письменник зобразив духовну еволюцію провінціала Хайме Себальоса: початкове виховання, релігійна криза, відмова від ілюзій юності. Після певних сумнівів – жити “по совісті” або з “чистої, тобто приглушеної, совістю” – він вибирає останній варіант. У центрі роману “Смерть Артемио Круса” (“La muerte de Artemio Cruz”, 1962) – Історія фінансового магната Артемио Круса, що казково розбагатів після революції. На схилі віку, смертельно хворого, його мучать докори совісті, у пам’яті спливають численні зради, підлість, цинічність, безпринципність, які прокладали йому шлях кбогатству.
Ряд наступних видатних романів 60- 70-х рр. були створені під гаслом “цілковитої автономії уяви”, що письменник обгрунтувало в теоретичній роботі “Новий іспано-американський роман” (“La nueva novela hispanoamericana”, 1969): ускладненість оповідальної й композиційної структур, “язикова революція”, жанрове новаторство й т. п. У центрі першого із цього ряду романів “Зміна шкіри” (“Cambio de piel”, 1967) образ Мексики, країни, де шлях конкістадорів проклав шлях духовним пошукам сучасників Фуэнтеса. У романі “Священна зона” (“Zona sagrada”, 1968) інтерпретується класичний міф про Эдипе. Юнак Гильермо з дитинства закоханий у свою матір Клавдієві, що видається кіноактрису, і поступово цей комплекс стає основою його психічного розладу. У романі “Терра Ностра” (панцира. “нова земля”; 1975) письменник переписує історичні події, змішує тимчасові плани, розвертає ланцюг дивних метаморфоз, проводить своїх героїв від Іспанії часів Пилипа II до імперії ацтеків
Повість “Зараз і сьогодні” (1975) присвячена темі молодіжних бунтів, які в 60-70-х рр. широкою хвилею прокотилися в країнах Заходу й, частково, Латинської Америки. В інтерпретованій у міфологічному дусі історії з’являються “заколотні” персонажі, які втілюють разнообразнейшие сфери громадського життя: селянин, студент, син багатіючи, дівчина. Зібравшись разом, вони майструють щось начебто ковчега (біблійний міф) і пливуть кудись на обітовану землю. Кожний з них викладає власну модель передбачуваного щасливого миру, що вони уявляють у найширших координатах – від ідеалів мексиканської революції до миру вільного сексу (не дивлячись на мораль і підлогу). Ілюзія загального єднання руйнується після того, як сина багатіючи знаходить і забирає батько, а всі інші герої вертаються до своїх буденних справ. У подальші роки Фуэнтес написав такі романи, як “Голова гідри” (“La cabeza de la hidra”, 1978), “Далека сім’я” (“Una familia lejana”, 1980), “Старий гринго” (“El gringo viejo”, 1984), “Христофор не народжений” (“Cristobal nonato”, 1988), “Компанія” (“La Сатрапа”, 1991) і ін. Його перу належать також збірники оповідань, п’єси, есе
(2 votes, average: 4.50 out of 5)