Олена Пчілка – знаний літературний майстер. Найулюбленішим її оповід-ням для мене є “Сосонка”. Це історія про людську несправедливість. Авторка п казує дві родини – селянську та панську. Головним героєм твору є хлопчик із лянської сім’ї Івась. Його доля дивним чином переплітається із долею малень Сосонки, яку вони разом із батьком повезли до міста на торговище. Селяни, спродавши деревце у дім до панів, самі стають свідками негідного лоЛ водження із Сосонкою. Багатій родині жива істота була лише тимчасовою забавкою, іграшкою, котру
покинули менш ніж за добу. Бундючні паненята, які не ці-і нують нічийого життя, які просто не навчені поважати людську працю, цікавляться лише подарунками, а не лісовою красунею, на якій вони знаходять улюблені соло – доші. Дуже прикро чути плач залишеної на подвір’ї Сосонки, що поволі вмирає. Івасик допомагає деревцю, підбирає його і відвозить додому. Тут Сосонка відчуває себе потрібною людям. Новорічна красуня дарує родині радість.
Та невдовзі сам Івасик потрапляє у таку саму халепу, як і Сосонка. Забраний; до панського дому, він однаково запишається покинутим і приігиженим. Пани одразу ж забувають
про добро, яке їм зробили інші. Єдиним виходом для Івасика стає втеча. Цей мужній хлопчина крізь сніжну ніч не побоявся іти додому. Але знову горе – він заблукав. На щастя, Сосонка – його добрий друг – не забуває; добрих справ і підказує дорогу хлопчикові. Не потрібні ніякі гроші, не потрібні достатки, коли ти в неволі або принижений. Найкраще щастя – це людяне ставлення і повага, нехай навіть до деревця. Сосонка та Івась допомагають одне одному. Хотілося б, щоб усі люди були добрі й завжди виручали ближніх.
