Переказ із епосу – Про походження світу й богів
Багато століть назад на Балканському півострові оселився народ, що згодом стали називати греками. На відміну від сучасних греків, ми називаємо той народ стародавніми греками, або еллінами, а їхню країну – Елладою
Елліни залишили народам миру багата спадщина: величні будинки, які дотепер уважаються красивейшими у світі, прекрасні мармурові й бронзові статуї й великі добутки літератури, які люди читають і зараз, хоча вони написані мовою, на якому давно вже ніхто не говорить на землі. Це “Илиада” і “Одиссея” – героїчні поеми
Від стародавніх греків залишилися нам їхнього переказу, їхні древні сказання – міфи
Міфи створювалися тоді, коли елліни ще не знали грамоти; складалися поступово, протягом декількох століть, передавалися з вуст у вуста, з покоління в покоління й ніколи не були записані як єдина цільна книга. Ми знаємо їх уже з добутків древніх поетів Гесиода й Гомера, великих грецьких драматургів есхила, Софокла, Еврипида й письменників
По окремих міфах можна відтворити картину миру, як представляли його собі стародавні греки. Міфи розповідають, що спочатку мир населяли чудовиська й велетні: гіганти, у яких замість ніг ізвивалися величезні змії; сторукі, величезні, як гори; люті киклопи, або циклопи, – з одним блискаючим оком посередині чола; грізні діти Землі й Неба – могутні титани. В образах гігантів і титанів стародавні греки персоніфікували стихійні могутні сили природи. Міфи розповідають, що згодом ці стихійні сили природи були приборкані й скорені Зевсом – божеством неба, Громовержцем і Тучегонителем, що встановив порядок у світі й став владикою всесвіту. На зміну титанам прийшло царство Зевса.
У поданні стародавніх греків боги були схожі на людей і відносини між ними нагадували відносини між людьми. Грецькі боги сварилися й мирилися, постійно втручалися в життя людей, брали участь у війнах. Кожний з богів займався якоюсь своєю справою, “завідував” певним “господарством” у світі. Елліни наділяли своїх богів людськими характерами й схильностями. Від людей – “смертних” – грецькі боги відрізнялися тільки безсмертям
Як у кожного грецького плем’я був свій вождь, воєначальник, суддя й хазяїн, так серед богів греки вважали вождем Зевса.
Потім, коли поступово відбулося об’єднання грецьких племен і греки стали усвідомлювати себе єдиним народом – еллінами, з’явився герой всієї Греції – Геракл. Був створений міф про подорож, у якому брали участь герої різних грецьких міст і областей, – про похід аргонавтів.
Олімп
Високо на світлому Олімпі (1) панує Зевс, оточений безліччю богів… Прекрасні Ори (2) охороняють вхід на високий Олімп і піднімають закриваюче врата густа хмара, коли боги сходять на землю або підносяться у світлі чертоги Зевса. Високо над Олімпом широко розкинулося блакитне, бездонне небо, і ллється з його золоте світло. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса; вічно там світле, радісне літо. А нижче клубляться Хмари, часом закривають вони далеку землю. Там, на землі, весну й літо поміняють осінь і зима, радість і веселощі переміняються нещастям і горем. Правда, і боги знають суми, але вони незабаром проходять, і знову встановлюється радість на Олімпі
Бенкетують боги у своїх золотих чертогах, побудованих сином Зевса Гефестом (3). Цар Зевс сидить на високому золотому троні. Величчю й гордо-спокійною свідомістю влади й могутності дихає мужнє, божественно прекрасна особа Зевса. У трону його – богиня миру ейрена й постійна супутниця Зевса крилата богиня перемоги Нике. От входить прекрасна, велична богиня Гера, дружина Зевса. Зевс шанує свою дружину: пошаною оточують Геру, покровительку шлюбу, всі боги Олімпу…
Бенкетують боги… підносять їм амврозию й нектар – їжу й напій богів. Прекрасні харити й музи (4) тішать їхнім співом і танцями. Взявшись за руки, водять вони хороводи, а боги любуються їхніми легкими рухами й чудової, вічно юною красою. Веселіше стає бенкет олімпійців. На цих бенкетах вирішують боги всі дела, на них визначають вони долю миру й людей
З Олімпу розсилає людям Зевс свої дарунки й затверджує на землі порядок і закони. У руках Зевса доля людей; щастя й нещастя, добро й зло, життя й смерть – усе в його руках. Дві більших посудини коштують у врат палацу Зевса. В одній посудині дарунки добра, в іншому – зла. Зевс черпає в них добро й зло й посилає людям. Горі тій людині, якій громовержець черпає дарунки тільки з посудини зі злом. Горі й тому, хто порушує встановлений Зевсом порядок на землі й не дотримує його законів. Грізно зрушить син Крона свої густі брови, чорні хмари заволочуть тоді небо. Розгнівається великий Зевс, і страшно піднімуться волосся на голові його, очі займуться нестерпним блиском; змахне він своєю десницею (5) – удари грому раскатятся по всьому небу, блисне полум’яна блискавка, і затрясеться високий Олімп…
(1) Олімп – священна гора стародавніх греків, що вважалася місцеперебуванням богів
(2) Ори – богині, що відали зміною пір року, порядком вприроде.
(3) Гефест – бог вогню й ковальського ремесла
(4) Харити (у римлян – грації) – покровительки краси, радості, уособлення жіночої принадності; музи – покровительки співу, поезії, мистецтв і наук
(5) Десниця – права рука
(2 votes, average: 3.50 out of 5)