Переказ драми Шиллера “Вільгельм Телль”
Дія п’єси відбувається в трьох “лісових кантонах” – Швиц, Ури й Унтервальден, які, об’єднавшись в 1291 р., склали основу Швейцарського Сполучника в боротьбі проти австрійського панування Габсбургов. Важко доводиться простим людям, що страждають від самоправності намісників австрійського імператора – фохтів. У селянина з Унтервальдена, Баумгартена, комендант міцності ледве не збезчестив дружину. Баумгзртен убив його, і йому довелося бігти від солдатів ландсфохта. У буру з ризиком для життя йому допомагає переправитися через
У будинку шановної людини в Ури Вернера Фюрста ховається від фохта Ланденберга Арнольд Мельхталь із Унтервальдена. У нього за наказом намісника хотіли відібрати
Але терпіння народу скінчилося. У будинку Вернера Фюрста домовляються Мельхталь, Штауффахер і сам хазяїн про початок спільних дій. Кожний з них відправиться до своїх селян і обговорить із ними положення справ, а потім по десяти надійних чоловіків від кожного кантону зберуться для вироблення спільного рішення в горах, на галявині Рютли, де сходяться границі трьох кантонів
Не підтримує влада ландсфохтов і можновладний барон тутешніх місць Аттингаузен. Він відговорює свого племінника Руденца надходити на австрійську службу. Старий барон догадується, що є щирою причиною, що спонукала племінника прийняти таке ганебне рішення, – це любов до багатої австрійської спадкоємиці Берті фон Брунек, але це не є серйозною причиною для чоловіка, щоб змінити своїй батьківщині. Збентежений прозорливістю дядька Руденц не знаходить відповіді, але все-таки залишає замок
На галявині Рютли збираються селяни Швица, Унтервальдена й Ури. Вони містять сполучник. Усі розуміють, що мирними засобами їм не домовитися з австрійськими намісниками, тому необхідно розробити точний план воєнних дій. Спочатку треба захопити замки Росберг і Сарнен. У Сарнен легко буде проникнути в Різдво, коли за традицією фохту прийнято від селян дарувати подарунки. У міцність Росберг укаже дорогу Мельхталь. Там у нього знайома служниця. Коли два замки будуть захоплені, вогні з’являться на вершинах гір – це послужить сигналом для виступу народного ополчення. Побачивши, що народ збройний, фохти змушені будуть покинути Швейцарію. Селяни дають клятву вірності в боротьбі за волю й розходяться
Вільгельм Телль, будинок якого перебуває в горах, як і раніше осторонь від основних подій, що відбуваються в селах. Він займається домашніми справами. Полагодивши ворота, він збирається разом з одним із синів до тестя, Вальтерові Фюрсту, в Альторф. Не подобається це його дружині Гедвиге. Там Геслер, намісник імператора, а він їх не любить. До того ж Телль недавно зустрів Геслера випадково одного на полюванні й став свідком того, як той його злякався, “ганьби той вовек не забуде”.
Дорога Телля приводить його на площу в Альторф, де коштує капелюх на тичині, який за наказом ландсфохта Геслера всі минаючі повинні кланятися. Не зауважуючи її, альпійський стрілець із сином проходять мимо, але солдати, що коштують на стражі, затримують його й за те, що він не зробив честь капелюху, хочуть відвести у в’язницю. Селяни заступаються за Телля, але отут з’являється Геслер зі свитою. Довідавшись, у чому справа, вона пропонує альпійському стрільцеві сшибить стрілою з голови сина яблуко або йому й синові загрожує смерть. Селяни й Вальтер, що підійшов, Фюрст умовляють Геслера змінити своє рішення – ландсфохт непохитний. Тоді син Телля – Вальтер – сам стає, кладе яблуко собі на голову. Вільгельм Телль стріляє й збиває яблуко. Усі розчулені, але Геслер запитує в стрільця, навіщо він вийняв дві стріли перед тим, як прицілитися. Вільгельм щиросердно зізнається, що якби перший постріл убив сина, те друга стріла простромила б Геслера. Ландфохт наказує заарештувати Телля.
На човні ландфохт разом із солдатами відправляється через озеро, щоб доставити Вільгельма Телля в кантон Кюснахт. Починається бура, солдати фохта кидають весла, тоді Геслер пропонує стрільцеві керувати човном. Його розв’язують, він же підводить човен ближче до берега й вистрибує на камені. Тепер через гори Телль збирається йти Вкюснахт.
У своєму замку вмирає барон Аттингаузен, довкола нього селяни із трьох гірських кантонів. Вони люблять свого пана, він завжди був їм надійною опорою. Старий же говорить, що залишає цей мир із сумом у серце, тому що його селяни залишаються “сиротами” без нього, комусь буде захистити їх від іноземців. Тоді прості люди відкривають йому таємницю, що вони уклали сполучник трьох кантонів на Рютли й будуть разом боротися проти імперської тиранії. Барон радується, що його батьківщина буде вільної, лише байдужість дворян до що відбувається затьмарює його, але він умирає з надією, що й лицарі дадуть присягу на вірність Швейцарії. Вбігає племінник барона, Руденц, він спізнився до постелі вмираючого, але над тілом покойного він клянеться у вірності своєму народу. Руденц повідомляє, що йому відомо про рішення, прийнятому на Рютли, але година виступу треба прискорити. Телль став першою жертвою зволікання, а в нього викрали його наречену, Берту фон Брунек. Він звертається із проханням до селян допомогти йому неї знайти й звільнити
Телль у засідці на гірській стежці, що веде в Кюснахт, чекає Геслера. Крім нього тут ще селяни, які сподіваються одержати у фохта відповідь на свої прохання. З’являється Геслер, жінка кидається до нього, молячи про звільнення чоловіка з в’язниці, але отут стріла Телля наздоганяє його, ландфохт умирає зі словами: “Це постріл Телля”. Усі радуються смерті тирана
На вершинах гір запалюються сигнальні вогні, народ Ури озброюється й кидається валити міцність Ярмо Ури в Альтдорфе – символ влади австрійських ландфохтов. На вулиці з’являється Вальтер Фюрст і Мельхталь, що розповідає, що вночі раптовою атакою Ульрих Руденц захопив замок Сарген. Він же зі своїм загоном, як і було намічено, пробрався в Росберг, захопив його й підпалив. Отут виявилося, що в одній з кімнат замка перебуває Берта фон Брунек. Підоспілий Руденц кинувся у вогонь, і тільки він виніс свою наречену із замка, як крокви звалилися. Сам Мельхталь наздогнав свого кривдника Ланденберга, люди якого засліпили батька, він хотів убити нею, але батько вблагав відпустити злочинця. Зараз він уже далеко звідси.
Народ святкує перемогу, капелюх на тичині стає символом волі. З’являється гонець із грамотою вдови імператора Альбрехта, Єлизавети. Імператор убитий, його вбивцям удалося зникнути. Єлизавета звертається із проханням видати злочинців, головним з яких є рідний племінник імператора, швабський герцог Іоанн. Але ніхто не знає, де він
У будинку Телля просить притулку мандрівний чернець. Довідавшись у Телле стрілка, що вбив імператорського ландфохта, чернець скидає рясу. Він племінник імператора, це він убив імператора Альбрехта. Але всупереч очікуванням Іоанна, Вільгельм готовий прогнати його зі свого будинку, тому що “корисливе вбивство” за престол не може зрівнятися з “самозащитою батька”. Однак добрий Телль не в силах відіпхнути безутішної людини, а тому у відповідь на всі прохання Іоанна про допомогу він указує йому шлях через гори в Італію, до тата римському, котрий один може допомогти злочинцеві знайти шлях кутешению.
П’єса закінчується народним святом. Селяни трьох кантонів радуються волі й дякують Телля за рятування від ландфохта. Берта повідомляє Руденцу про свою згоду вийти за нього заміж, той же з нагоди загального свята дає волю всім своїм кріпаком
Е. А. Коркмазова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)