Переказ – БЛАКИТНИЙ ДОЩ
Дощ не сіявся, не йшов, не періщив, а цідився з неба такими важкими, тугими і рясними цівками, що між ними не вмістилася б жодна краплина. Починався він десь за невидимим обрієм, вихлюпувався на промоклий зелений луг, покриваючи піною, у прозорих бульбашках і срібних бризках, водою молоду траву та жовті кульбаби.
Через запітніле віконне скло, на яке сіялась мжичка від розбитих об замшілий паркан стрімких потічків, я не чув запахів, тому прочинив набряклі двері і разом з вологим туманом та прохолодними краплями, які вдарили мені а обличчя, відчув,
Я стрибнув з порога прямо в дощ, але – о диво! – він відступився від мого подвір’я і тепер блакитним маревом висів над селом, а Село дивилося на мене з високих пагорбів вікнами червоних цегляних будиночків і білих хат через доцвітаючі серпанкові сади. Один із них, той, що пінився під найвіддаленіпіим крутим пагорбом,
Висока, стара, з почорнілим стовбуром груша вже відцвіла, а яблуні – вони росли нижче і тісніше – ще виблискували рожево-білими пелюстками. Мені було все це видно яскраво та чітко, бо дощ був не тьмяно-сірим, а прозоро-блакитним. Блакитний дощ! І раптом на піщаній стежці, яка збігала з пагорба через сад до принишклої в самому низу, осілої на підбиту дошками призьбу хати, ніби з небес, з’явився Геній. У темних імпортних окулярах, світло-кремовому джинсовому костюмі, з незмінним своїм величезним жовтим портфелем.
А ще мене вразило, що я не чую хлюпаючого шуму зливу. Вона не вщухла, а навколо мертвіла тиша, як у підземеллі:
– Генію, звідки ти? – крикнув я.
– З міста. До тебе в гості.
– А чого ти такий молодий?
– Не молодший від тебе! – зареготав він.
Від того реготу я прокинувся. Підбіг до вікна. У сквері, як учора і місяць тому, лежав сніг. Дерева чорніли на тлі вранішнього холодного неба, поодинокі перехожі поспішала хто куди, і мені вчувалося, як у них під ногами поскрипує утрамбований на тротуарі перемерзлий сніг.
Я увімкнув світло, відчинив поліровані дверцята шафи і боязко заглянув у велике люстро (Ю. Царик; 357 сл.).
Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти складний план до тексту. Орієнтовний план
І. Дощ цідився з неба. II. Запах води. III. Я стрибнув з порога прямо в дощ.
1. Груша відцвіла.
2. З’явився Геній.
3. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Перемерзлий, величезний, тьмяно-сірий, рожево-білий, неви димий, світло-кремовий, призьба, прозоро-блакитний, доцвіта ючи, незмінний.
4. Встановити послідовність речень.
1. Виявляється, вона теж може пахнути – мокро і різнобарвно – гірким копитняком, кислим диким щавлем і ментоловою задухою м’яти.
2. У темних імпортних окулярах, світло-кремовому джинсовому костюмі, з незмінним своїм величезним жовтим портфелем.
3. Дощ не сіявся, не йшов, не періщив, а цідився з неба такими важкими, тугими і рясними цівками, що між ними не вмістилася б жодна краплина.
4. Я увімкнув світло, відчинив поліровані дверцята шафи і боязко заглянув у велике люстро.
5. Один із них, той, що пінився під найвіддаленішим крутим пагорбом, я бачив найчіткіше.
5. Виписати з тексту художні засоби. Пояснити їх вживання.
6. За складеним планом Переказ – ати текст.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)