Павло Грабовський – співець трудового народу
Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її головним джерелом. Поет обстоював мистецтво ідейне, бойове, покликане служити народові в боротьбі за визволення трудящих. У ряді своїх віршів, наприклад
А ось вірш “Трудівниця”, де поет зображує гірку долю молодої сільської вчительки, яка самовіддано працювала для народу й передчасно зійшла в могилу. Поет славить невтомну працю вчительки, її любов до дітей, її життєвий подвиг.
В непогідь, стужу злиденну (Певно, сама сирота!) Зайде в хатину нужденну, Словом усіх привіта. Дасть, коли треба, поради, Викладе все до пуття… Для дітей трудящих вчителька була ясним світлом у похмурому й темному житті. З її смертю “втратили неньку сирітки, втратили промінь вони”. Поет викликає глибоке співчуття до долі трудящої людини у буржуазному суспільстві.
Творчість П. Грабовського служила трудящим, справі їх визволення від експлуатації. Силою своїх художніх образів орієнтувала людей у складних життєвих ситуаціях, виховувала свідомість, почуття і характер, кликала до боротьби й перемоги.
“Як співець трудового народу, як безкомпромісна, глибоко принципова людина ввійшов Грабовський у нашу літературу”, – писав М. Рильський. І ми у повній мірі поділяємо його думку.