Патрус-Карпатський Андрій
Його ім’я почало з’являтися на літературному небосхилі на початку 30-х років минулого століття. Народився Андрій Михайлович Патрус 29 березня 1917 р. в с. Теребля, що на Тячівщині. Був то період, коли Закарпаття входило до складу буржуазної Чехословаччини, яка насаджувала в краї колоніальні порядки.
Після закінчення місцевої школи А. Патрус навчається в Хустській гімназії. Молодий гімназист включається в політичне життя краю, бере участь у демонстраціях трудящих, виступає на мітингах безробітних. У 1934 р. ужгородська русофільська газета
У вірші “Поетам”, який сприймався як творче кредо автора, А. Патрус-Карпатський закликав побратимів по перу писати хореї про гніт і голод, підняти голос на захист скривджених. Він вірив у крашу долю, у те, що тумани розвіються над Карпатами і настане весна (“Осінь в Карпатах”).
А. Патрус – Карпатський не обмежував себе короткими віршами. У 1938 р. в Нью-Йорку видав книжку “Рідний край кличе”, в яку, крім віршів, увійшли поеми і оповідання.
Коли на Закарпатті розпочався рух за Карпатоукраїнську державу, Патрус-Карпатський порвав з москвофільством, брав активну участь у розбудові незалежної преси, став трибуном рідної Держави.
У березні 1939 р., коли Закарпаття окупувала фашистська Угорщина, поет потрапив до концтабору, розміщеного у с. Крива, поблизу Хуста. Через кілька тижнів йому вдалося втекти з концтабору і виїхати на Західну Україну. Працював у Стрию, Львові.
Під час Другої світової війни А. Патрус воював на Південно-західному фронті – командував кулеметною ротою, працював на дипломатичній роботі при Чехословацькій військовій місії в Куйбишеві та Москві. Будучи на фронті, не кидав пера. У 1943 р. видав збірку віршів “Батьківщина кличе до бою”. Через усю поезію А. Патруса-Карпатського періоду війни проходить віра в перемогу, У те, що народ “волю здобуде в огні”. Жадана воля асоціюється в його поезії з традиційними образами весни і сонця (“Прийде знов весна”, “Палкі чуття не відірвати”, “Засяє сонце щиро”).
Перемога над фашизмом сприймалася поетом як кінець злидням, стражданням рідного краю і торжество волі, яку принесли трудящим воїни-визволителі. А. Патрус-Карпатський не міг показати, як із визволенням прийшли на Закарпаття чорні дні колективізації, політичних репресій, русифікації та інші “блага” тоталітарної системи.
Після визволення і возз’єднання Закарпаття з Україною А. Патруса-Карпатського направляють на роботу в газету “Закарпатська правда”. Його обирають відповідальним секретарем Закарпатського відділення Спілки письменників України. У 1946 р. з’являється його збірка з символічною назвою “Одної матері ми діти”. А в 1947 р. А. Патруса-Карпатського було безпідставно репресовано. На підставі звинувачень сталінські опричники загнали поета до тюрми особливого режиму за те, що “систематично співробітничав… у фашистсько-націоналістичній пресі, “працюючи в 1942-1943 рр. у Чехословацькій військовій місії в СРСР, займався шпигунською діяльністю”.
Особлива нарада 11 грудня 1948 р. оголосила йому суворий вирок – 25 років тюрми. Працював у шахтах Воркути лісорубом і електропильшиком в Озерлагу, а у вільний від роботи час знайомив в’язнів з історією та літературою, потай писав вірші, які склали рукописну книжечку “Голуба далечінь”.
У грудні 1956 р. А. Патрус-Карпатський був звільнений з-під варти з довідкою МВС, у якій відзначалося, що він “содержался в местах заключения МВД с 12 X 1947 по 24 XI 1956,откудаосвобожден по прекращению дела за недоказательностью обвинения”. 6 грудня СПУ поновила А. Патруса-Карпатського в письменницьких лавах у зв’язку з реабілітацією. За 9 років, змарнованих у тюрмах і концтаборах, йому виплатили компенсацію в сумі 6000 карбованців. У 1958 р. виходить його книжка “Що в серці найсвятіше”. За нею – “Іду життям” (1960), “Бескиде, відрадо моя” (1961), “Колиска орлина” (1963), “Малиново квітнуть ялини” (1966), “Чорт на мотоциклі” (1966), “Терези часу” (1967), “Верховина” (1978).
У творчому доробку А. Патруса-Карпатського були злети, здобутки, були, як і в кожного поета, вірші-одноденки. Не судилося йому відчути атмосфери свободи й демократії у вільній Українській державі. Пішов із життя 19 квітня 1980 р. Якби доля дарувала йому хоча б півтора десятиліття, якби мав можливість відійти від канонів соціалістичного реалізму, очевидно, написав би він не одну книжку поетичних творів найвищого гатунку. Можливо, з’явилися б речі, яких ми вже ніколи не побачимо.
Минають роки, змінилася шкала соціально-культурних цінностей, випадають із літературного процесу слабші твори. Та залишаються в творчому доробку А. Патруса-Карпатського вершинні твори, якими може гордитися українська література.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)