ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ ТВОРІВ Т. ШЕВЧЕНКА
Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /”Тарасова ніч”/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки “…скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… /”І виріс я на чужині”/. Шевченкові герої – це люди кровно зв’язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань – Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /”Сон”/
Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. “Нема на світі України, немає другого Дніпра!..” – з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі “Сон”:
…світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє”:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум’ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші “На роковини” /І92І р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
Без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
І смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
“Вічно живий в пам’яті народам”,
“Геній України, патріот”
“Вінок Тарасу”,
“Вічна слава великому Кобзареві”,
“Невмируча слава” та ін.
Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
“…Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України”. /М. О. Некрасов/.
“Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають… його твори мільйонам людських сердець”. /І. Я. Франко/.
“По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем”. /П. А. Грабовський/.
“Я знаю і люблю Шевченка як земляка і талановитого ху-дожника”. /М. В. Гоголь/.
“Кобзаря” я прочитав ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю високою поезією та народністю в поезії. З першого по-гляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а не складає свої, – така народність його поезії”. /І. С. Нечуй-Левицький/.
“Він заслуговує високої оцінки саме як перший і воістину народний поет, який не перекручував суб’єктивними додатками народних дум і почуттів”. (О. М. Горький/
“Я схиляюсь перед Шевченком – поетом, послідовним борцем за щастя людини. У Шевченкові я бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого народу”. /К. С. Станіславський/.
“Цілий ряд віршів геніального українського Кобзаря, спів-ця й трибуна поневоленого народу, непокірного бунтаря, діста-ли широке розповсюдження серед білоруського народу. Вони віль-но і природно входили в золотий фонд його культури”. /Якуб Колас/.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)