Охарактеризуйте поему Тараса Шевченка “Сон” як зразок політичної сатири

Поема “Сон” Т. Г. Шевченка – перший в українській літературі політичний Твір. Назвавши свою поему комедією, Шевченко, очевидно, мав на увазі, по-перше, сатиричне відображення дійсності у творі, а по-друге, те, що в ньому, яку “Божественній комедії” Данте, йтиметься про пекло – тільки не небесне, а земне.

Структурно поема складається зі вступу та трьох картин сну, в яких автор “пролітає” над Україною, Сибіром і Петербургом.

Т. Г. Шевченко в поемі “Сон” чи не першим відважився засобами сатири описати вінценосних осіб

– царя та царицю, які були душителями всього прогресивного. Якщо придворні поети говорили про царя як про “кедра благодатного”, а про царицю – “біла лілея”, “сонце ясне”, то Шевченко забразив імператора “неначе з берлоги ведмідь виліз”, а царицю – “мов опеньок засушений, тонка, довгонога”, “мов та чапля між птахами”. За їхню жорстоку політику щодо трудящого люду Шевченко так ненавидить царів, що називає їх у середньому роді. “Вінценосні” у нього здатні вести розмови лише про нові петлиці та про муштри.

Цар від пияцтва “одутий, аж посинів”, кричить на придворних,

б’є їх у пику. Вражає своєю силою правди картина “генерального мордобитія”. Коли ж у володаря не стало III відділу, жандармерії, чиновництва, війська, тюрем, то грізний “ведмідь” став жалюгідним “кошеням”.

Катами-людоїдами називає Шевченко Петра І й Катерину II: “Первий… розпинав нашу Україну”, а “Вторая доконала вдову-сиротину”. Саме вони знищили сотні тисяч українців, зігнавши їх на будівництво своєї столиці, зруйнували Запорозьку Січ, повернули селян у кріпацтво.

Образ панства поданий автором узагальнено, жоден з панів не індивідуалізований. Вони як кабани годовані чи індики – “пихаті, пузаті, …золотом облиті”. Це підлабузники – “блюдолизи”, кар’єристи, що прагнуть протовпитися “ближче… коло самих”, люди, що втратили всяке почуття гідності. Для них, коли сам цар “вдарять або дулю дати благоволять” – уже щастя. “Панства, панства” розвелось так багато, що це вже становить загрозу для суспільства, адже їх треба годувати, одягати, розважати й виконувати їхні примхи.

Висновок. У своєму сатиричному творі Т. Г. Шевченко всебічно змалював суспільно-політичне життя миколаївської Росії І половини XIX століття, зумів розкрити людям істину, сказати правду про державу зла і несправедливості.

Змальовуючи в сатиричному плані царя, вельмож, чиновників у поемі “Сон”, поет скривдженого народу засудив їхній паразитизм і вірнопіддан-ство, жорстоку антинародну політику, підніс голос на захист людської гідності.

Тарас Шевченко осуджує деспотію, прославляє героїв, які борються в ім’я майбутнього народу. Усі епізоди поеми підводять читача до висновку, що самодержавна система не має права на існування, бо вона антинародна.

Опорні слова й поняття: сатира, сатиричний, памфлет, політична тематика, засудження деспотії, загальнолюдські цінності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Охарактеризуйте поему Тараса Шевченка “Сон” як зразок політичної сатири