Особливості озер Рица й Иськандеркуль
Озеро Рица – перлина Кавказу, своєрідний еталон краси гірського пейзажу. Місцеві жителі з гордістю показують цей дивний утвір природи своїм гостям. Представляється досить дивним, що назва озера не згадується в історичних хроніках. Не говориться про нього й у давньогрецькій легенді про аргонавтів, які в VIII в. до н. е. під предводительством Ясона прибутку в Колхіду за золотим руном (хоча опису країн, по яких проходив їхній шлях, дивно точні й містять оповідання про всі визначні пам’ятки) . Ніяких відомостей про цьому красивейшем озері немає
У середині XVIII в. з гори Пшегишхва обрушилася величезна маса вапняків і перегородила долину ріки Лашипсе. Завал мав довжину 4 км і ширину близько 1 км. Недалеко від Чорноморського узбережжя на південному схилі Великого Кавказу води загаченої ріки утворили озеро глибокого зеленувато-аквамаринового кольору. Воно оточено крутими й високими
Озеро розташовується в сейсмоопасной зоні. Воно виникло в епоху, коли сейсмічність на Західному Кавказі підсилилася. Про землетрус згадується й у стародавній абхазькій легенді. Ніколи на березі ріки жила бідна вдова по ім’ю Рейха, у якої було багато дітей. Щоб нагодувати їх, вона украла в багатого князя хліб, і той побив неї за це. І тоді вдова прокляла князя… Від проклятья затряслася земля, розкололася гора Пшегишхва й обвалилася, загородивши ріку. Так, відповідно до ськазання, з’явилося озеро Рица.
Перші дослідники побували на озері лише в 1913 р. Підійти до нього вони змогли не з боку моря/ а з півночі – з долини сусідньої ріки. Густі лісові зарості й ськелі надійно приховували ськарб. Невелика відстань в 12 км, що відокремлювало озеро від уторованої стежки, учасники наукової експедиції перебороли за чотири дні. На озері вони виявили лише сліди перебування місцевих мисливців і ченців, які колись намагалися тут усамітнитися.
Ще в 30-е рр. XX в. озеро Рица було майже недоступним. Інтенсивно освоювати озеро і його околиці почали наприкінці 40-х – початку 50-х рр.
ИСЬКАНДЕРКУЛЬ – ОЗЕРО ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
Озеро Иськандеркуль розташоване між відрогами Гиссарського хребта в Таджикистані. По переказі, воно виникло, коли воїни Олександра Македонського затопили непокірливе місто. З історичних хронік відомо, що в 329 р. до н. е. Олександр Македонський на чолі грецького війська вторгся в Согд (Согдиану) – древня середньоазіатська держава. Тільки через три роки грекам удалося захопити гірські оплоти согдийцев. Імовірно, у ході цієї війни Олександр Македонський зі своїми воїнами побував на озері, що згодом назвали Иськандеркуль – “Озеро Олександра” . Переказ говорить, що під час битви знаменитий полководець втратив тут свого бойового коня Буцефала, що зірвався із кручі й потонув в озері. Існує Легенда про те, що Буцефал у літні місячні ночі виходить із води й пасеться на гладких пасовищах в устях рік, що впадають в озеро.
Яка ж реальна Історія й Природа озера? Воно перебуває на висоті 2195 м на розширеній ділянці річкової долини, що кілька десятків тисяч років тому була заповнена льодовиками, що спуськалися з околишніх вершин. Коли вони відступили, із крутого схилу висотою майже 2 км у долину ріки Иськандердарьи зірвалися колосальні брили вапняків. Утворилася гребля висотою 400 м і довжиною більше 5 км. На величезних вапнякових брилах завалу мандрівники люблять залишати автографи.
Переливчаста через завал Иськандердарья утворить 24-метровий водоспад, що таїться від цікавих очей у дуже вузькому й глибокому каньйоні. Відразу після обвалу розміри озера і його глибина були більше. Ріка, поступово “перепилюючи” греблю, знижувала рівень озера, і тому на його берегах тепер добре помітні сліди колишнього рівня води (на 100 м вище сучасного) . Не викликає сумніву, що це озеро виникло після заледеніння, але задовго до знаменитих походів Олександра Македонського.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)